Весна, хоча й тільки календарна. Про що навесні говорять люди? На жаль, перш за все — про вибори.
Наш читач А. С. Сиротюк розмірковує:
— У програмі кожної партії, що йде на вибори, обов’язково стверджується, що до парламенту повинні йти високі професіонали. А до списків своїх включають артистів, футболістів, плавчих та боксерів. Вони, звичайно, «зірки», але навряд чи на депутатському «небосхилі». Трибуна депутата — не ринг, не плавальний басейн, а зала засідань. Тут вирішується доля мільйонів українців. І потрібні люди з господарським, науковим, просто з великим життєвим досвідом. Парламент має бути професійним!
Емельян Савович Унгаров, полковник у відставці з Вилкового, в цей передвиборчий час теж думає над тим, якому блоку і якій партії віддати перевагу, «щоб не опинитися забутим після виборів».
— Усі програми рясніють обіцянками, але без конкретики, без термінів виконання. До того ж відповідальність депутатів — поняття вельми невизначене. Виходить, виборці повинні повірити обранцям на слово. Ось і створюється враження, що їм потрібні наші голоси, а не наші проблеми. Хотілося б більше конкретики в програмах щодо регіональних проблем, а не тільки планів — в масштабі держави. А чи багато ми чуємо звітів депутатів про виконану роботу?
Емельян Савович повідомив, що на президії Вилківської міської ради ветеранів навіть прийнято звернення до кандидатів у депутати, де висловлені всі вимоги та побажання майбутнім народним обранцям.
Словом, вибори займають сьогодні уми якщо не кожного, то багатьох. Ніна Василівна Ридзевська, яка живе по вулиці Ільфа та Петрова, поділилася своїм засмученням.
— Мені 86-й рік, моя виборча дільниця знаходиться в школі № 72. Туди ходила моя дочка, і ось з якого приводу. Я дев’ятий місяць лежу, зламана шийка стегна, тобто піти на вибори не зможу. Дочка і намагалася, на моє прохання, допомогти мені проголосувати. Я думала, як раніше, прийдуть члени комісії в день виборів з урною до мене додому. Виявилося, цього не зроблять, якщо до комісії не буде подано довідку про мій стан здоров’я, завірену печаткою поліклініки. Але все це проблематично — дочці відпроситися з роботи, викликати лікаря, дочекатися його, завірити довідку… Невже державі вигідно, щоб не всі прийшли на вибори?! Адже скільки літніх людей, яким важко пересуватися. Сусідові — 87 років, він каже, що сам ще дошкандибає, а ось його дружина вже не може спуститися вниз. Де їм брати довідку, що вони просто дуже старі? Чому ж не можна прийти до стареньких додому зі спостерігачами? Прикро…
Л. П. Голубенко розповіла телефоном, що щоразу, коли трапляються вибори, повторюється одна й та сама історія: їй запрошення приносять, а чоловікові та синові, прописаним у тій самій квартирі, — ні. І днями прийшли з виборчої дільниці 153/132, що в ліцеї «Приморський», з одним запрошенням на її ім’я. Щодо чоловіка та сина сказали: потрібно принести до комісії копії паспортів, і тоді внесуть до списків.
— Як же ці списки складаються? — запитує Лідія Павлівна. — Поруч з нами ЖЕК, де є вся інформація про те, хто живе в даній квартирі, чому не можна нею скористатися?
На спискові «граблі» Лідія Павлівна вже наступала на президентських виборах, і тоді їй довелося бігати, домагатися внесення до списку. Отже, знову по колу?
Леонід Миколайович Атаманов запитує, що йому «з купою партійних газет» робити. «Поштова скринька переповнена, а я ж їх не виписую!»
Вам їх дарують, Леоніде Миколайовичу. Таким чином суб’єкти виборчого процесу хочуть познайомити вас зі своїми намірами, таємно плекаючи надію, що за допомогою власних газет переконають вас проголосувати саме за них. Вам це здається нав’язливим, їм — ні.
«Вечірня Одеса» теж час від часу потрапляє «під роздачу», деякі читачі скаржаться, мовляв, політичної реклами багато. Правда, одні за це вдячні. «На зустріч з Медведчуком або Януковичем не кожен піде, по телебаченню сюжети короткі, а газету в руки візьмеш і, нікуди не поспішаючи, переварюєш інформацію про одних, інших, третіх…». Інші нарікають: «Прочитати вже нічого, крім політики». Потерпіть, дорогі, час такий — вибори. Хочемо ми того чи не хочемо, а всі розмови — в магазинах, на зупинках, навіть у гостях — все одно про вибори. Ось і чергування на «гарячому телефоні» «ВО» видалося — дзвінки на одну тему. Останнім подзвонив Дмитро Антонович Іванський, щоб у серцях сказати:
— Почитаєш програми всіх партій і блоків — таке світле майбутнє обіцяють! «Оберіть нас — і буде вам щастя». А чи буде?
Дора ДУКОВА.
Наступного вівторка, 7 березня, з 10.00 до 12.00 на «гарячому телефоні» «Вечірньої Одеси» 65-20-45 чергує кореспондент відділу економіки Алла Леонідівна КОЛЕСНИК.











