Знову повернутися до теми роботи поштових відділень змушують листи та дзвінки до редакції наших читачів. Вони раз у раз розповідають, що з доставкою «Вечірньої Одеси» речі відбуваються прямо «містичні»: одним газету приносять «гуртом» (тобто одразу всі номери за тиждень), іншим дістаються лише окремі номери, третім не перепадає навіть цього. Що ж відбувається з роботою поштових відділень сьогодні? Чому читачі скаржаться, що не тільки газети, але й листи не доходять до адресатів? І як пояснює ситуацію сама «Укрпошта»?
Інвалід першої групи Георгій Іванович Худяков, хоч і виписує «Вечірню Одесу» з першого номера, тепер газети отримує рідко. Пише: «У січні листоноша приніс лише кілька номерів. Деякий час я сам ходив на пошту, газети забирав. Потім перестав. А нещодавно кинули в ящик «Рекламу ВО» двотижневої давності. Навіщо? Я що — макулатуру збираю?».
…Поштове відділення № 114, яке обслуговує Георгія Івановича, знаходиться за кілька кварталів від його будинку. У віконці, де раніше він сам забирав газети, цього разу нічого йому не видали. Довелося звертатися до заступника начальника поштового відділення Т. Ф. Янаки. Тільки от розмова вийшла дивною:
— Може, у вас поштової скриньки немає?
— Є скринька, і раніше була, і газети раніше в неї кидали.
— Ми газети розносимо по всіх адресах.
— Мені не приносять.
— Газети приносять усім.
Через кілька хвилин «нестачу» вирішили все ж таки пошукати на пошті. І… знайшли два останні номери.
— А де решта? — дивуюся я. — Невже інвалід першої групи прийшов сюди для того, щоб йому вручили «залишки» від повної передплати, за яку він заплатив гроші? І чому літня людина, яка пересувається на протезі, повинна сама забирати пошту? Адже доставка газет нею оплачена фактично наперед?
Як все ж таки вдалося з’ясувати у Тамари Федорівни, проблема відділення № 114 в тому, що в січні звільнився листоноша, і обслуговування десяти висоток довелося розподілити між іншими працівниками. «Газети за цими адресами хоча б раз на тиждень намагаються рознести», — сказала Т. Ф. Янаки.
Шкода, але при цьому ніхто не питає передплатників, чи хочуть вони читати новини тижневої давності? У Законі України «Про захист прав споживачів» сказано чітко: «споживачі… мають право на відповідну якість продукції та обслуговування…». Але про яку ж якість надання послуг поштового зв’язку можна говорити в даному випадку?
І що робити Г. І. Худякову (Люстдорфська дорога, 144/3), В. І. Куленич (вул. Маршала Жукова, 64), які не отримують передплачену газету?
Як бути цілій групі ветеранів війни — І. С. Жукову (проспект Шевченка, 6/8), І. Г. Нікуліну
(пр. Шевченка, 8/6), А. П. Пилину (пр. Гагаріна, 23/3), Н. Ф. Щербініну
(пр. Шевченка 8/2), — які скаржаться, що листи до Росії не доходять до адресатів?
У ЗАКОНІ УКРАЇНИ «Про поштовий зв’язок» сказано, що вартість попередньо оплачених користувачем послуг, які фактично йому не були надані, відшкодовується в повному обсязі на підставі квитанції або іншого документа про оплату цих послуг. А «за втрату, нестачу або пошкодження поштових відправлень, нестачу грошових коштів, порушення контрольних термінів доставки поштових відправлень та поштових переказів несе відповідальність персонал поштового оператора, з вини якого були завдані збитки, у порядку, передбаченому законодавством України».
Але як же визначити на практиці, де чия провина? Дуже часто працівники поштових відділень скаржаться на зламані поштові скриньки, на те, що листи та газети з них «може виймати хто завгодно». Скаржаться і на те, що листоношам доводиться (якщо немає абонентських скриньок) розносити кореспонденцію по квартирах, хоча робити це вони не зобов’язані. Нарешті, кажуть, що їхня робота — непрестижна, низькооплачувана (оклади в межах 415 — 460 гривень), важка і небезпечна. Адже листоноша, крім важких сумок з газетами, розносить по квартирах ще й пенсії, йому тепер доводиться продавати різні товари. Захисту в нього, крім газового балончика, — ніякого. Випадки, коли на листонош вчиняють напад, — не рідкість. Їх можуть образити як хулігани, так і безхатьки і навіть домашні собаки.
Тільки тим, хто користується послугами пошти, від різного роду моторошних історій — не легше. А визначити, з чиєї вини в скриньці знову не виявилося листа або газети, теж неможливо. Проста кореспонденція (на відміну від рекомендованої) за законом реєстрації не підлягає. А контроль за переміщенням газет фактично закінчується на етапі, коли вони потрапляють у сумку листоноші.
— Те, що в окремих випадках не приносять пошту, — це, скоріше, виняток, ніж правило, — каже начальник центру поштового зв’язку № 5 Одеської дирекції УДППЗ «Укрпошта» Світлана АВЕР’ЯНОВА. — Можливо, в одних випадках це пов’язано з проблемами в картотеці, в інших — з ще якихось причин. Ми постійно розбираємося з кожним таким випадком індивідуально.
Як розповіла Світлана Авер’янова, у віданні центру поштового зв’язку № 5 сьогодні знаходиться вся територія м. Одеси, а також кілька районів області. В Одесі сьогодні лише 95 відсотків місцевих відділень зв’язку укомплектовані листоношами та операторами. Найменше кадрових проблем у Суворовському районі; проблемним залишається центр міста, де сильна плинність кадрів. «Але на доставку пошти це не впливає, — запевняє Світлана Авер’янова.— Якщо навіть не вистачає одного листоноші, йде розвантаження цієї ділянки за рахунок інших. Ця робота їм оплачується».
Заступник начальника обласного управління із захисту прав споживачів Надія ФЕДОСЄЄВА зазначила, що зі скаргами на неякісне надання послуг «Укрпоштою» останнім часом одесити стали звертатися досить часто. «Скарг на доставку газет до нас поки що не надходило. Натомість багато хто звертається з приводу письмової кореспонденції».
Одне з «слизьких» питань — скасування штемпелювання вхідної кореспонденції (на листі тепер відсутній штамп про його надходження до пункту призначення).
«Директор Одеської дирекції УДППЗ «Укрпошта» В. Г. Гурков видав наказ № 212, яким з 10. 12. 2001 р. скасував штемпелювання вхідної письмової кореспонденції на всіх етапах обробки… Це позначилося на якості та на гарантії послуг, що надаються поштою. А споживачі позбулися права на інформацію про проходження письмової кореспонденції», — пише до редакції наш читач В. Г. Дубовець.
Це призводить до безлічі серйозних проблем — надто довга доставка листів стала недоказовою в суді. Наприклад, той же В. Г. Дубовець направив поштою позов до апеляційного суду. Але лист ішов надто довго, і терміни подання апеляції минули. «Суд визнав позов недоведеним, оскільки був відсутній штемпельний відбиток як доказ, що підтверджує довгу доставку», — зазначає Віктор Георгійович.
«Чому листи родичам до Росії не доходять до адресатів? Чому в цьому випадку такі листи не повертаються назад? За часів СРСР листи з Одеси доставлялися до Москви на 3-4-й день (а то й раніше), на Далекий Схід пошта приходила на 11-12-й день після відправки? А зараз прості та рекомендовані листи до Москви та на Кавказ ідуть 20-25 днів, а на Далекий Схід (до Хабаровська та Владивостока), часом, довше місяця, — піднімають ще одну проблему в листі ветерани та інваліди війни І. С. Жуков, І. Г. Нікулін, А. П. Пилип, Н. Ф. Щербінін. — Схоже, що тепер пошта доставляється до Москви та інших міст Росії та країн СНД не залізницею чи авіацією, а на волах. Чому відбувається такий безлад? І чия в цьому провина?».
— Тепер Україна і Росія — різні держави. Листи зобов’язані проходити міжнародну обробку, яка теж займає час, — розповідає С. Авер’янова. — Міжнародна обробка пошти існує не в усіх містах. В Україні вона є тільки в Києві, Одесі, Львові та Чопі, причому, кожне місто має певну спеціалізацію…
Чи існують якісь контрольні терміни доставки листів?
Між обласними центрами України при перевезенні пошти автотранспортом вони становлять не більше трьох днів. Середня тривалість проходження міжнародних листів, що вихідять з України (станом на 09.12.2005 р.) для Росії 8-17 днів (наземний транспорт), для Білорусі — 7 днів, для Казахстану — 11-15 днів, Молдови — 6 днів…
Тільки як проконтролювати адресату ці терміни?
Наталія ХАРЧЕНКО.
Спортивні новини
бокс Чемпіонка! Вже дворазова! Вихованка клубу «Квазар» (тренери — Євген…











