ср, 18 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

«Я, як приступив до роботи 16 грудня, так з тих пір і читаю скарги 39-ї — вранці, в обід і ввечері», — сумно пожартував на зустрічі з батьками новий завідувач Приморським райвідділом освіти В. Н. Арват. До редакції батьки учнів СШ № 39 стали телефонувати чи не з початку навчального року, а потім принесли велику письмову скаргу.
Головним, що викликало обурення батьків, була оренда школи. З дрібними орендарями вони змирилися — у них є свої входи-виходи, та й школі виживати треба (як сказала директор, на 30 відсотків вона утримується батьками, на 70 — орендарями та спонсорами).
Однак з 1 вересня вселилися в будівлю школи на вул. Канатній ще й студенти Київського університету культури. Спочатку мова йшла про те, що філіал вишу буде працювати в другу зміну, коли немає школярів, але студенти почали займатися і з ранку — «паралельно з учнями», як пишуть батьки. «Задіяні практично всі класи… Зайняті зали… Не можна спокійно зайти в буфет, туалет…».
Що ж отримує за це школа?
Я поставила це запитання директору О. Б. Рафі. «Університет подарував школі комплект меблів на два класи, — відповіла Оксана Богданівна. — 30 парт і 60 столів». Але й вони, швидше за все, куплені були вишем «для себе» — філіал, як пізніше з’ясувалося, сподівався працювати тут довгі роки.
«Між відділом освіти Приморської райадміністрації та Київським університетом культури був укладений договір оренди про тимчасове користування приміщеннями школи загальною площею 1022,6 кв. м з 1.09.2005 р. по 01.09.2015 р.» — з відповіді міськуправління освіти батькам. Оренда на 10 років — це шкільне життя одного покоління. Звичайно, якщо площі пустують, це погано. Але якщо здавати їх, то треба підходити розумно. Головне — не на шкоду дітям. І вже хоча б порадившись з батьками.
Міськуправління освіти визнало справедливість їхньої скарги — в середині листопада договір був розірваний (вибралися студенти в поспішному порядку 1-2 грудня).
«Ми здаємо гроші і на ремонт класу, і на ремонт школи, — пишуть далі батьки. — Але документів, що пояснюють, куди вони пішли, ніхто не бачив, коштами розпоряджається самостійно директор, ще й вимагає, щоб їй давали списки тих батьків, хто не здає гроші».
Я побувала в школі. З’ясувалося, що обов’язкової загальношкільної батьківської конференції на початку року в 39-й не було. «Але як же ви складали кошторис?» — питаю. «Який кошторис?». Розтлумачую: є необхідні витрати, про які повідомляє адміністрація, їх підраховують, прикидають, скільки коштів на це піде. Якщо виходить велика сума, переглядають витрати, залишаючи лише найнеобхідніше. Раз на чверть (або хоча б на півроку!) батьківський комітет разом з директором звітують за витрачені суми. Вся інформація про рух коштів повинна бути вивішена на видному місці в школі.
«Ми навіть не знаємо, хто у нас голова батьківського комітету», — відповіли мені батьки.
Наприкінці листопада я довго розмовляла про це з О. Б. Рафою. Взагалі-то я співчуваю директорам навчальних закладів: за все б’ють (дах, опалення, сантехніка…), грошей не дають, викручуйся, як можеш. У ці морози в 39-й полопалися батареї, хвора Оксана Богданівна (з температурою!) рятувала, не боюся слова, школу, не шкодуючи ні сил, ні часу. До початку занять опалення запустили.
Але знову телефонують до редакції батьки: директор вимагає зібрати додаткові гроші на аварійний ремонт, а ні звітних документів, ні навіть кошторису передбачуваних витрат як не було, так і немає.
Повернемося до батьківської громадськості. О. Б. Рафа в листопаді розповідала, що готується велика батьківська конференція, складається докладний звіт, навіть юриста підключили.
Однак і сьогодні батьки продовжують ходити по інстанціях. Були в школі перевірки. Міськуправління визнало: є недоліки. Зокрема, «відсутність належної гласності, прозорості, доступності інформації для батьків та працівників закладу щодо надходження, обліку та використання залучених коштів, фінансової діяльності школи, що породжує незадоволеність роботою адміністрації…».
Мабуть, після цих висновків з’явився нарешті якийсь документ під назвою «Витрата батьківських внесків за вересень-грудень 2005 року». Помарки, виправлення, недбалі скорочення… Дрібниці, звичайно. Ксерокопії документа роздали по класах, вивісили на загальний огляд. Діти бачать таке нешанобливе ставлення і до батьків, і до їхніх грошей.
Я знайшла в. о. голови батьківського комітету, запитала, хто, мовляв, цей папір на світ виробив. Жінка відчула недобре. «А це чорновик», — каже. Таж чорновик завірений двома печатками, підписами голів двох шкільних профкомів та членів комісії батьківського комітету. Я поцікавилася в обкомі профспілки працівників освіти і науки, чи бувало в їхній практиці, щоб профком батьківські гроші рахував. Там не знали, що сказати. Запитую в. о. голови, що в зазначеному звіті означає рядок «Похорон СШ № 59». Жінка деякий час мовчить спантеличено. Потім каже: «Помилка. Це 39-а школа». «Та кого поховали-то?» — допитуюся. Немає відповіді…
О. Б. Рафа, звичайно, пояснити могла більше. Та й пунктів у звіті чимало зрозумілих: вапно, фарба, замок, вентиль, кран, папір… А ось знову неясності: «Благодійна акція «Ветерани» — 3 чол. = 150 грн.», «Надання матеріальної допомоги інваліду: жовтень — 100 грн., листопад — 100 грн., грудень — 50 грн.». Чому з батьківських грошей? Хоча, думаю, батьки не відмовилися б допомогти. Але ж з ними цю допомогу ніхто не погоджував! «Та й не було її! — безнадійно махають мами руками. — Що хоче директор, те й пише».
Минуло вже два батьківських загальношкільних збори за присутності завідувача райвідділу освіти В. Н. Арвата та головного спеціаліста ГУО Н. С. Калашник, а опікунська рада в 39-й досі не створена…
Але є ще важливе питання — навчально-виховний процес. З 17 по 27 січня в школі працювала комісія районного відділу. Довідка за комплексною перевіркою готова. Але на руки батькам її не дають.
Задля справедливості треба сказати, що на вчителів мами не скаржаться. Хоча дещо «випливло» в ході розглядів: немає викладача-спеціаліста англійської мови, проводяться непрофільні заміни (наприклад, замість математика урок веде філолог), деякі учні не атестовані вчасно і т. д. Загалом, як сказав В. Н. Арват, ситуація «стратити не можна помилувати» — став кому, куди хочеш.
На виправлення недоліків адміністрації школи дали два місяці. «Директор молода, — зауважив Віктор Миколайович. — Допомагати треба» (О. Б. Рафа працює другий рік). «Хто ж призначав недосвідченого директора? Сам В. Н. Арват (колишній директор 23-ї школи) пройшов усі щаблі: учитель — завуч — директор. Завучем шість років був. А О. Б. Рафа, як вона мені розповіла, має 14 років загального стажу, з них педагогічного — тільки п’ять. Звичайно, їй важко. Потрібен наставник. «Я і так у цій школі майже щодня», — зітхнув завідувач райВНО.
І останні новини. У сусідній СШ № 70 (початок вул. Канатній) «полетіло» опалення. У зв’язку з цим 165 учнів 70-ї перевели до 39-ї. Але поселили їх у підвальному приміщенні. Батьки новачків незадоволені: холодно. Починають скаржитися. І думки з приводу переселення висловлюють різні.
Тетяна НЕПОМНЯЩА.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса