Пільги дев’ятикласникам при вступі до вишу
«Я живу в селі. Навчаюся майже на «відмінно», беру участь в олімпіадах, іноді одразу в кількох. Перемагала і на змаганнях обласного рівня. Але от для переможців-одинадцятикласників існують пільги при вступі до вишу, а для дев’ятикласників — немає. Це несправедливо. Річ у тім, що я хотіла б навчатися в Одесі вже після закінчення дев’ятого класу. Побоююся конкурентів — розвинених одеситів. Адже я і професію хочу отримати престижну — модельєрку жіночого одягу. До речі, не підкажете, який коледж чи технікум вибрати?
Анна Ковальчук».
Відповісти на запитання Ані ми попросили голову ради директорів вишів I-II рівнів акредитації (училища, коледжі, технікуми) А. В. КОВАЛЕНКА. Анатолій Володимирович — директор технічного коледжу, розташованого на вул. Балківській, 54. Серед дев’яти спеціальностей, які пропонує цей коледж, є модельєри, швачки, шевці…
— Щодо пільг при вступі, то справді, одинадцятикласники користуються ними — за співбесідою, не складаючи іспити, проходять до профільного вишу учасники міжнародних предметних олімпіад та переможці всеукраїнських, — розповів Анатолій Володимирович. — У деяких вишах враховують навіть перемогу на обласному рівні. Тож старші хлопці та дівчата захищені.
Ми ж звернули увагу на дев’ятикласників. На колегії обласного управління освіти і наукової діяльності виступили з пропозицією: готові надавати пільги при вступі і до «молодших» навчальних закладів. Пропозицію було прийнято. Зараз готуються правила прийому до вишів. Кожен виш має право вносити щось своє. В одному технікумі це буде співбесіда, в іншому — вступ поза конкурсом, у третьому — виділення певної кількості місць для цієї категорії школярів. Тож у березні буде визначеність, уважно вивчайте правила прийому до кожного конкретного вишу. Ми хочемо, щоб до наших навчальних закладів вступили тямущі, талановиті хлопці та дівчата, поставимося до них з великою увагою.

«Вірші для Христинки»
Дитяча книга з такою назвою одесита Миколи Суховецького днями вийшла у видавництві «Астропринт».

Манера спілкування автора з дітьми — розмова на рівних, без повчань з висоти свого віку. Онучці Христинці, як і більшості її однолітків — молодших школярів, це подобається. Кілька сторінок у своїй книзі Микола Суховецький надав казочкам, складеним самою Христинкою.
Юні читачі з інтересом прочитають і розділ книги «Англійські приказки-смішинки», де народні мініатюри надруковані англійською з перекладом на українську мову.
Знайомимо хлопців та дівчат з кількома віршиками з нової книги.

Микола Суховецький
Усе зумію
Пісня
З нашим котиком умію
вийти на майданчик.
А не вмію і не смію
вивести з ним танчик.
Ні-ні-ні, ні-ні-ні,
вивести з ним танчик.
Вмію я на копицю
скочити з вишні.
А не вмію часом супу
з’їсти ложку лишню.
Ні-ні-ні, ні-ні-ні,
з’їсти ложку лишню.
Вмію звірів наліпити
татові і мамі.
А не вмію пояснити
потім, яких саме.
Ні-ні-ні, ні-ні-ні — 
потім, яких саме.
Вмію скласти віршик-міні,
записати не вмію.
Та набратись цього вміння
маю я надію.
Так-так-так, так-так-так,
маю я надію.

Намалюю зимоньку
На листочку зошита я швиденько
намалюю зимоньку олівцем.
Грудень. А морозенко де він, де?
Ні сніжинки білої не впаде.
Біля моря Чорного чайки гам.
Довго ждати зимоньку дітлахам.
Змалюю ялиноньку я струнку
на листочку білому у кутку.
У куточку другому — ковзани.
Зачекались зимоньки і вони.
А хвиляста лінія — це горбок.
А по нім слідочки два від санок.
І нічого іншого вже нема.
Біло, біло, біло скрізь — бо зима!
Намалюю зимоньку на листку.
Буду мати зимоньку хоч таку.

Концерт
Нещодавно я побувала на концерті у філармонії. У маленькій залі було на диво людно. Зібралися люди різного віку та стану. Поки не розпочався концерт, вони розглядали симпатичні акварелі на стіні, деякі навіть фотографували їх…
Але ось з’явилися три дивовижні дівчини: тріо «Мальви» — Тетяна Марковська, Галина Касаткіна, Ніна Морозевич. Торкнулися їхні тонкі пальці до банддур — і попливли залом чарівні звуки. Потім дівчата стали співати чистими прекрасними голосами. Мені здавалося, що я перебуваю у сні.
А в реальність мене повернула читчиня Ірина Чучко. Вона читала твори української поетеси Ліни Костенко. Голос Ірини то затихав, то набирав сили, змушуючи замислитися по-філософськи над нашим життям на цій землі.
Потім знову звучали бандури і співали «Мальви». Це було свято для душі. Глядачі, аплодуючи, не шкодували долонь. Люди йшли з концерту… очищеними. Потрібно викроювати час для відвідування таких концертів. Вони нагадують про те, що життя красиве, неповторне і швидкоплинне.
Лариса КОРЖОВА.

Посміхніться!
Я окрилився поглядом вчительки літератури.
* * *
Математичка сподівається нами досягти глибини знань.
* * *
Провівши контрольну роботу, наша успішність різко знизилася.
* * *
Директорка сказала, що дискотека є нам мамою рідною.
* * *
Є скарбниця премудрості, а у моєї подруги в голові — скарбниця предурості.
* * *
Першим коханням хлопці розкидаються, як рукавичками.
* * *
Ця людина обрала собі кредо: взяти від життя все, що можна, і нічого не дати їй натомість.
* * *
Жити слід красиво і фривольно.