Доброго дня!
Я — Інна Богословська, і сьогодні ми будемо говорити про Чорнобиль, ядерне пальне, чужі ядерні відходи та вітчизняну політичну істерику. Минулого тижня, окрім газового скандалу, наші уми займала і заява Президента про те, що він готовий вивчити та ухвалити політичне рішення щодо захоронення на території Чорнобильської зони відпрацьованого ядерного палива з інших країн у разі схвальної оцінки експертів та вчених, а також після громадського обговорення.
І тут же знайшлося багато «гарячих голів», готових або рознести на друзки ідею, висловлену Віктором Ющенком, або превознести її до небес. Ясно, як день, що позиції і критиків, і прихильників цієї ідеї мало пов’язані з реальним станом справ у Чорнобилі та українській ядерній енергетиці. Тому що на носі — вибори.

А як на мене, то потрібно говорити про інше — про компетентність тих експертів, які кладуть на президентський стіл ідеї, що не витримують бодай якогось вдумливого аналізу. Я серйозно побоююся, що ці люди не заглядали ні в українське природоохоронне законодавство, ні в підписані Україною міжнародні договори, що стосуються нерозповсюдження ядерної зброї. В іншому випадку вони б знали про те, що перш ніж почати ввозити чуже відпрацьоване ядерне пальне, потрібно переглянути ці самі договори та переписати цілий пакет законів.
Нам у країні бракує у владі грамотних фахівців, здатних спокійно і професійно, без тієї істерики, яку зараз демонструють «зелені», проаналізувати питання і сказати цій ідеї «ні» або «так». Робити це потрібно спокійно, читаючи закони та інші нудні юридичні документи — щоб потім не рвати волосся на голові, яка була занадто гарячою, коли критикувала чи превозносила ту чи іншу важливу для суспільства ідею.
Що ж до самого Чорнобиля, то він виявився для України сильним «щепленням» від надмірної любові до ядерної енергетики. Так, нам від АЕС нікуди не дітися — немає у нас незмірних газових комор, як у Саудівської Аравії, і неосяжних запасів гідроенергії, як у Норвегії. Зате є уран і класні фахівці-ядерники. Отже, нам і далі жити з ядерною енергетикою. Але, швидше за все, без проєктів зі зберігання та утилізації чужого ядерного палива.
Інна Богословська.