Одеський камерний оркестр під керуванням Ігоря Шаврука 11 вересня розпочав свій черговий концертний сезон абсолютно дивовижною програмою «Пам’яті друга».
Пам’яті Олександра Ровенка, музиканта, композитора, педагога, просто талановитої людини. Концерт був чудовий не тільки музикою та рівнем її виконання, але й духом. Духом дружби живої, незважаючи на смерть одного з друзів. Духом життя, іскристого та пустотливого, що не дозволяв перетворити концертний виступ на якесь урочисте дійство, якусь обов’язкову данину пам’яті, забарвлену величним сумом. Ігор Шаврук, Олександр Ровенко, Ян Фрейдлін. Що пов’язує ці імена, відомі всім музикантам Одеси?
Три друга — життя розкидало їх по світу: один виїхав до Німеччини, інший опинився в Ізраїлі, третій залишився одеситом. Але відстані не заважали ні дружній причетності, ні творчій співдружності. Олександр Ровенко надсилав з Німеччини партитури, а Ігор Шаврук в Одесі виконував їх з камерним оркестром. Почувши їх зараз, можу сказати, що це не «професорська» музика (хоча Ровенко був професором нашої консерваторії і справжнім вченим).
Концерт, що відбувся в день народження Олександра Ровенка, який пішов з життя пів року тому, показав нам чудового знавця і майстра поліфонії, людину, схильну до гри, гумору…
Одного разу в розмові з Ігорем Шавруком він поскаржився, що ось-де, яка чудова тріо-соната Баха, але вона розрахована для виконання на органі. Шаврук запропонував створити оркестрове перекладення — і ось ми чуємо його і розуміємо, чим захоплювався Ровенко! Як прекрасна друга частина, такий типовий для Баха невпинний поступальний рух, серйозний, але бадьорий, ніби заперечує і саму смерть: ціла річка, що несе свої води у вічність. А ось написана в дусі бароко фуга, названа «Тінь і світло». Справжня фуга! Музику сучасника, виявляється, можна слухати і після Баха! Це висока похвала.
Ровенко любив усілякі паліндроми, тобто тексти, які можна читати як зліва направо, так і справа наліво. Ось його паліндром на тему ВАСН. До речі, сам Бах, складаючи монументальне «Мистецтво фуги», помер, не дописавши останній номер, в якому була та сама тема, означена нотними символами його імені. Інший музичний жарт Ровенка присвячений колезі, професору Василю Михайловичу Євдокимову, з імені та прізвища якого вийшов набір нот «фа-сі-ла-мі-до». П’ять нот — і твір названо Пентамімою. Створений ніби жартома, він підкорює серйозністю та глибиною змісту. А ось — Шопен. І який несподіваний! Твір виник знову ж таки з усної розмови, зі спільної незадоволеності відомою «Шопеніаною», оркестровим перекладенням творів Шопена. Вирішили залишити сольну партію фортепіано без жодних змін — а оркестр у цей час співає щось своє, хоральне. Твір назвали «Хорал». Партію фортепіано дуже гарно виконує молодша з Єргієвих, Катерина, і я тільки пожалкував, що не написані були й інші твори в тому ж дусі, на цілу концертну програму, де творчий дух тандему Шаврук—Ровенко знайшов би повну свободу.
Продемонстровані були всі грані творчості Олександра Ровенка — композитора та аранжувальника. Тут навіть і обробка для оркестру відомої джазової теми «Місячна доріжка», і надзвичайно дотепна «П’єса для порожніх струн», призначена для «Двох днів і ночей», одеської фестивалю сучасної музики.
Не можна не сказати про виступ дитячого хору «Перлина Одеси» під керуванням Лариси Гарбуз. Дійсно перлина: як виграшно звучать спеціально аранжовані Олександром Ровенком для оркестру та хору арія «Паніс Ангелікус» Сезара Франка, «Аве Марія» Шуберта і особливо арія П’ятої бразильської бахіани Вілла-Лобоса. Сильне сопрано Олени Одинокової та продуманий, дуже красивий акомпанемент оркестру та хору створюють чудовий художній ефект.
А на завершення ніби подав свій голос третій з друзів — чудовий композитор Ян Фрейдлін. Його Рапсодія для струнних, хоч і не присвячена безпосередньо пам’яті Олександра Ровенка, прозвучала як справжній реквієм.
Ілля РЕЙДЕРМАН.