На початку цього року ми писали про те, як посварилися дві закадичні подруги — Тетяна Архангельська та Маргарита Присяжнюк, і ця сварка переросла в судову тяганину («СЕЗОН ЕКСПЕРТИЗ», 3.03.05 р.). Були задіяні десятки служителів Феміди, експерти та інший службовий люд. А днями (10 серпня) суддя Київського районного суду Д. В. Семенов розглядав позов однієї зі сторін згаданого конфлікту до… Одеського міськради.
«Вечірня Одеса» повернулася до цієї теми, тому що, по-перше, обіцяла читачам, по-друге, отримала черговий лист:
«Звісно, в нашому місті процвітатиме злочинність і бандитизм, якщо в правоохоронних органах, навіть на самих верхах, готові «прикрити» злочинця. Якщо за 10 днів можна «відмазати» шахрая, але недостатньо 1,5 року, щоб провести судову експертизу, якщо суду потрібно 11 місяців, щоб відновити незаконно звільненого працівника, якщо прокуратура не вважає за потрібне притягати до відповідальності за звільнення з особистих мотивів, якщо… якщо… якщо.
Очевидно, наші мрії про правову державу залишаться просто мріями…» — так пише до редакції Тетяна Володимирівна Архангельська.
У СВОЄМУ ПОЗОВІ до міськради Ігор Борисович Ришков (він — чоловік Тетяни Архангельської) зазначає:
«На ділянці № 10 по Фонтанській дорозі, 74, у м. Одесі здійснюється будівництво житлових будинків, при цьому особа, яка будує, самовільно зайняла земельну ділянку загального користування, що належить територіальній громаді м. Одеси, площею близько 30 кв. м., а саме: частину Фонтанської дороги та частину проїзду, що відходить від дороги, при цьому огородивши самовільно зайняту землю парканом. Після цього, як я вважаю, відстань до трамвайного шляху від зазначеного паркану становить менше 10 метрів, що є недопустимим і кричущим фактом порушення будівельних норм і правил. На зазначені порушення Одеська міська Рада належним чином не реагує, що змушує мене звернутися до суду за захистом прав на землю територіальної громади».
Чудово, чи не так? Ось якби кожен одесит (і взагалі кожен громадянин України) так захищав інтереси своєї територіальної громади, ми б не жували нескінченну словесну «жуйку» про корупцію на всіх рівнях влади, про безсилля правоохоронних органів. Але це — окрема тема, що стосується народної самосвідомості та національного менталітету. А ми змушені спуститися на майданчик у 30 кв. м. на Фонтанській дорозі.
Чого вимагає Ігор Ришков? «Зобов’язати особу, яка самовільно зайняла земельну ділянку загального користування, повернути зазначену ділянку територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської Ради з приведенням зазначеної ділянки в придатний для користування стан, шляхом знесення збудованих на ній будинків, будівель і споруд».
Представник міськради на засіданні суду попросив все ж уточнити, чия власність йдеться, оскільки в позові про це нічого не сказано. А адже пропонується зносити два двоповерхові будинки загальною площею десь за 800 кв.м. Найпікантніше, що всі присутні на суді знають: один із цих будинків належить дружині Ришкова — Тетяні Архангельській. Вірніше, повинен належати. Так що представник міськради має рацію: треба ретельно розібратися, а потім вже зносити, ламати або пересувати паркани.
І ТУТ, мабуть, варто зупинитися, озирнутися, щоб усвідомити джерела тієї безхмарної дружби та взаємного кохання, яка переросла в безпросвітну ненависть. Як ми розповідали, років десять тому Тетяна Архангельська та Маргарита Присяжнюк зустрілися під час підготовки якоїсь виставки в Москві, прониклися одна до одної довірою і кілька років йшли, що називається, рука об руку. У 1996 р. створили спільне акціонерне підприємство «Арт Декор», тоді ж Маргарита, за довіреністю, передала свій автомобіль «Хюндай Лантра» подрузі Тетяні (та, правда, заплатила за машину 5,5 «штуки» баксів). У травні 2003 р. вони на паритетних засадах купили магазин у Ванному провулку і того ж року спільно придбали ділянку землі на Фонтанській дорозі. Для чого? Щоб побудувати поруч два будинки і жити сім’ями — по сусідству.
Мабуть, у той період і стався надлом у дружбі двох подруг і колег. Почався час взаємних звинувачень, судових розглядів, експертиз тощо. Основи всієї цієї метаморфози, як уже здогадався читач, економічні.
Т. Архангельська розповідає:
— Ну, купили ми ту ділянку, домовилися, що і як будемо будувати. У серпні замовили проект двох індивідуальних будинків, у жовтні отримали дозвіл Київської райадміністрації на будівництво, а в листопаді цокольні поверхи були вже готові. І тут я зупинила своє будівництво, тому що мій будинок через неправильну посадку дещо виліз за межі відведеної ділянки. Маргарита продовжувала будувати свій будинок, а наприкінці січня 2004 р. захопила мій цоколь і стала будувати обидва будинки одночасно. Звісно, ми сполохалися, намагалися домовитися по-доброму — не вийшло. У лютому я подала до Київського районного суду: вимагала заборони будівництва та поділу ділянки.
Суд спробував розібратися в хитросплетіннях стосунків колишніх подруг і, природно, наклав арешт на будівництво.
І ось 1-й заступник начальника 2-го відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції у м. Одесі Ю. Костинюк повідомляє міську прокуратуру: 9.02.04 було прийнято ухвалу районним судом, 10.02.04 відкрито виконавче провадження, того ж дня Присяжнюк М. Н. була попереджена: будівництво припинити до остаточного рішення суду. 17.02 встановлено: роботи тривають. На Присяжнюк М. Н. «накладено штраф у сумі 34 гривні». Присяжнюк повторно попереджена: ухвалу суду необхідно виконувати. Попередження проігноровано, і тоді «за повторне невиконання рішення суду на Присяжнюк М. М. було накладено штраф у подвійному розмірі»!
Уявляєте? Спочатку штраф у 34 гривні, потім ще 68 гривень. Порівняйте це з грошима, які незабаром Маргарита Миколаївна отримає за те, що вийшло в результаті незаконного будівництва (за будинок) — один мільйон 600 тисяч гривень або 300000 доларів США.
ДО РЕЧІ, «наїжджали» на Маргариту Миколаївну не тільки представники виконавчої служби управління юстиції. Ось і начальник ДАБК В. І. Кулаков 4.03.2004 р. відправив їй суворе послання: «Інспекція Держархбудконтролю» призупиняє дію дозволу на виробництво робіт з будівництва домобудівництва по вул. Фонтанська дорога, 74, діл. № 10, у зв’язку з допущеними порушеннями при будівництві (відхилення від раніше узгодженої проектно-правової документації) до надання узгодженого в установленому порядку коригування проектної документації».
Власне кажучи, то був, мабуть, перший офіційний «дзвінок», який потім переріс у судовий позов Ігоря Ришкова до Одеської міськради.
Але мине зовсім небагато часу, і 2.07.2004 р. з’явиться такий документ: «Ця розписка, видана мною, Присяжнюк Маргаритою Миколаївною, Литвиненку Олександру Володимировичу в тому, що гроші в сумі один мільйон шістсот (що екв. 300000 доларів США) за договором купівлі-продажу житлового зблокованого будинку (вказана адреса — Ред.) мною отримані. Претензій не маю».
І підпис — «М. Присяжнюк».
Все? Фініта ля комедія? У тому-то й річ, що і не «фініта», і, тим більше, не «комедія». З одного боку, ніби закінчилися будівельні страждання і луснула утопічна бульбашка надії на спільне, по-сусідськи, дружнє життя двох подруг на березі синього моря; з іншого, тут починається та «військова стежка», на яку стали колишні подруги.
12 лютого Т. Архангельська виявила в приміщенні купленого «подругами» магазину у Ванному провулку, 5, невідомих людей, які розмовляти з господинею не побажали, тому що інша господиня (М. Присяжнюк) їх тут поселила. Виявилося, це будівельники з Молдови. Наступного дня Т. Архангельська повідомила в міліцію про «захоплення» належного їй приміщення, а М. Присяжнюк без дозволу співвласниці оформила у нотаріуса довіреність на виконроба будівельників Г. Кадука про право управління приміщенням у Ванному провулку.
Через п’ять днів міліція, прийшовши розбиратися на спірну територію, зустріла тут протиборчі сторони (пані з чоловіками), що обмінюються неприємними компліментами.. Увечері до чоловіка Архангельської — Ришкова — підійшли двоє невідомих і порадили «не виникати», «забрати позов із суду», тому що «інакше буде погано». Дійсно, 11 березня Ришков у під’їзді свого офісу отримав по голові і два тижні провалявся в лікарні.
19 лютого Т. Архангельську охоронець не пустив на її робоче місце. Адже вона не просто заст. директора фірми «Арт Декор», а й її співзасновник (у статутному фонді — 50% її, 50% — М. Присяжнюк). Сторож вручив їй наказ про звільнення «у зв’язку з виявленою невідповідністю займаній посаді». Підпис директора — М. Присяжнюк. Правда, потім Маргарита Миколаївна ніби отямилася, переписала наказ: звільнила за прогул (без поважних причин). Потім на суді з відновлення на роботі з’ясувалося, що і цей наказ — «липовий». Після 11-місячної судової тяганини Т. В. Архангельську відновили на посаді заст. директора ТОВ «Арт Декор», визначили компенсацію за вимушений прогул і моральну шкоду — 4149 гривень 99 копійок. Правда, на той час «Арт Декор» був проданий, і ні про яку посаду та компенсацію говорити не доводилося.
19 лютого 2004 року Маргарита Миколаївна скасувала і генеральну довіреність на автомобіль «Хюндай». Гроші поки що не віддала.
ЯКЩО ПЕРЕЛІЧУВАТИ всі дії колишніх колег і подруг на фронтах їхнього зіткнення, то бойова хроніка зайняла б всю газетну смугу. Сюди б увійшли і численні звернення до міліції, прокуратури, до суду, і пограбування квартири, і просто нічні нальоти. Зупинимося лише на ключових подіях.
Т. Архангельська подає до суду на поділ земельної ділянки та збудованих (недобудованих) споруд, а в цей час хтось А. В. Литвиненко, мешканець м. Києва, подає позов про визнання договору купівлі-продажу житлового будинку (Фонтанська дорога, 74, діл. № 10) від 02.07.2004 р. дійсним, просить визнати за ним право власності на цей будинок. Адже він, Литвиненко, вже заплатив гроші. (Пам’ятаєте 300 тисяч баксів?).
2 червня 2005 р. помічник прокурора м. Одеси О. Костроміна порушує кримінальну справу проти М. Присяжнюк за ст. 190 ч. 4 КК України. Вона зазначає: «2 липня 2004 р. Присяжнюк М. М., зловживаючи довірою Архангельської Т. В. без відповідного дозволу останньої на відчуження житлового будинку загальною площею 804,2 кв.м. продала його громадянину Литвиненку О. В. за 1 600 000 гривень, що в 600 разів перевищує неподатковий мінімум доходів громадян».
20 липня 2005 р. суддя В. М. Андреєв (Приморський районний суд) ухвалив: рішення помічника прокурора
м. Одеси Костроміної О. В. про порушення кримінальної справи щодо Присяжнюк М. Н. скасувати. Це при тому, що слідчий Д. А. Деменчук, який був присутній на засіданні суду, просив скаргу Присяжнюк залишити без задоволення.
ЧИМ ЖЕ ВСЕ ЗАКІНЧИТЬСЯ? І коли? Питання дуже непрості. На даний час у Київському районному суді Одеси розглядається цивільна справа про поділ земельної ділянки, про компенсацію витрат фігурантам. Тут призначено низку експертиз, деякі вже готові, але… не задовольняють позивачів (експерти чомусь «не помітили», що на спірній ділянці побудовано не один будинок, а два, і що будівництво велося з порушенням проектів). Позов
І. Б. Ришкова до Одеської міськради теж може, образно кажучи, впасти в загальний кошик цивільної справи, яку веде суддя С. Д. Домусчі.
Треба думати, важко йому буде приймати рішення, щоб задовольнити протиборчі сторони… Одне ясно: особи, які порушили закон, повинні бути покарані. Ясно й інше: дружба не завжди витримує випробування грошима.
Павло ШЕВЦОВ.