Морські казки Миколи Савченка
Виставка морського пейзажу та міських мотивів «Квітневий бриз» працює в музеї О.С. Пушкіна (вул. Пушкінська, 13) з 15 квітня до середини травня. Автор картин — одеський живописець Микола Савченко.
Що підкуповує у творчості цього художника — те, що, попри типовий культурний багаж сучасного городянина, Савченко не боїться бути собою, «культурним». Картини сміливі та дуже безпосередні. Художника не бентежать невідворотні асоціації, які можуть виникнути при погляді на його роботи у підготовленого глядача: конструктивістський підхід до пейзажу в одних творах, щось від іреально-сухого пейзажу Далі — в інших; в інших — елемент «клейонки», розумно переосмисленого міського примітиву, риси «наївного», «низового» мистецтва (особливо в пейзажах «Початок осені Французького бульвару», «Поштовий міст», «Травневий дощ на Приморському бульварі»)…
Чиста емоція — картина «Марина». Зображено поверхню моря, що коливається — тяжку, свинцеву, мерехтливу при крихітному диску білястого, крізь серпанок, сонця. У цій «Марині» — сувора міць. Перед нами класичний пейзаж настрою. Загадкові, навіть злегка лякаючі фантастичні пейзажі «Гроза на 10-й Фонтана», «Строгановський міст: ностальгія», робота «Останній вечір літа». Моторошність у них — казкова: від чарівної казки. Микола Савченко розповідає нам свою легенду Одеси, не боячись, що його запідозрять у «культурних запозиченнях»: у нього справді є своя казка.
Подробиці творчої біографії художника: народився в Одесі, займався в ізостудії при музеї західного і східного мистецтва у геніального Олега Соколова (ось яка, отже, виучка!), закінчив Львівський інститут декоративно-прикладного мистецтва, трохи попрацював і в кіно. З 1998 р. перебуває у спілці мариністів міста Одеси. Пише вірші, видав поетичну збірку.
На нинішній виставці М. Савченко представив 34 картини (полотно, олія).

Великодній вернісаж: Одеса воскресає?..
«Христос воскрес! Одеса воскресає» — такий оптимістичний девіз обрали організатори виставки Одеського відділення Національної спілки художників України. Вернісаж відбувся 20 квітня в будівлі Одеської мерії, де експозиція і пробуде місяць.
По одній роботі представили близько 60 членів НСХУ — живописців, графіків, скульпторів. Серед учасників «Великоднього вернісажу» кияни, донеччани, запоріжці, художники з Миколаєва, Вінниці. Бере участь і президент Національної академії мистецтв України, народний художник України Андрій Чебикін.

Худграфу — 40 років
Ювілейна дата художньо-графічного факультету Одеського педуніверситету ім. К. Ушинського ознаменована виставкою робіт педагогів і студентів у залі НСХ України на вул. Торговій, 2 (бульвар Мистецтв). Триватиме до початку травня.
«Солюють» все ж таки цього разу педагоги: треба предметно показати, як виріс і зміцнів викладацький колектив факультету і яку різнобічну і міцну підготовку можуть дати студентам їхні наставники. Виставлені живопис, акварельні роботи, зразки скульптури та кераміки, батика і гобелена, всього близько 40 творів. Куратор виставки — Світлана Крижевська, активно працювала над експозицією мистецтвознавець Тетяна Басанець, представив роботи ветеран факультету, його засновник і перший керівник Аркадій Русин.

«Пам’яті дівчини з веслом»
Так називається лірична, іронічна, ностальгічна виставка, відкрита 18 квітня в залі «Уніон» при обласному управлінні охорони об’єктів культурної спадщини (вул. Троїцька, колишній Палац залізничників). Експозиція тематичної художньої фотографії присвячена Міжнародному дню охорони пам’яток історії та культури.
Тема — міське середовище, а саме — міська, вулична, садово-паркова, фасадна скульптура: що збереглася добре чи не дуже, або зовсім покалічена, або що пішла з вулиць широкою ходою сталінських гіпсових спортсменів прямо в нікуди, але мить все ж була зупинена пильним об’єктивом… Водночас фотохудожники-одесити проведуть вас по Одесі крізь роки.
Правда, дівчини з веслом для експозиції не знайшлося — невже канула?.. Її замінила жива дівчинка з веслом, жартівливо знята Володимиром Мамаєвим. Історію Одеси в гіпсі, бронзі, камені розповідають у залі «Уніон» фотороботи Георгія Ісаєва, Романа Полушкіна, Миколи Вітюка, Сергія Полякова, а особливо попрацювали тут Геннадій Гарбузов і Сергій Гевелюк — куратор виставки.
Багато знімків дуже ефектні. Експозиція, крім усього, становить чималу документальну цінність і варта архіву та спеціального видання (можливо, доповненого).
Зал працює з 10.00 до 17.00, вихідний у суботу та неділю.
Валентина ЛЕВЧУК.

Художник, солдат і спортсмен
Це Алекс Розен, виставка графічних робіт якого відкрилася в галереї «Ліберті» 13 квітня.
Народився автор експозиції п’ятдесят п’ять років тому в Ленінграді і тоді його звали Саша Розенсон. З 1970 по 1973 рік навчався в ЛДІТМІКу. Потім репатріював до Ізраїлю і продовжив навчання в Тель-Авівському університеті за спеціальністю театральний художник-постановник.
За тридцять років життя в Ізраїлі він брав участь у численних персональних і спільних виставках, оформляв вистави і книги. За цей же час довелося Саші, який став на той час Алексом Розеном, побувати і солдатом. Що ж стосується занять спортом, то показником кваліфікації Алекса в цій галузі може бути хоча б те, що він був тренером національної збірної Ізраїлю з дзю-до.
Зараз Алекс Розен живе в Одесі, де очолює відділення єврейсько-американського розподільчого комітету «Джойнт» і є активним функціонером нещодавно відтвореного в Україні єврейського спортивного товариства «Маккабі».
Графічні ж аркуші на стінах залу «Ліберті» розкривають його як людину, як і раніше театральну, що сприймає і відтворює будь-який образ, що привернув його увагу, то у вигляді героя вистави, то як декорацію. Працює Алекс Розен у змішаній техніці і не страшиться недомовленостей, натяків і легких контурів, що залишають простір для фантазії глядача і служать ознакою справжньої майстерності.
Поетичні пейзажі, античні сюжети і просто побутові замальовки залишають у душі найсвітліше враження. Залишається побажати автору, щоб життя залишало йому якомога більше часу для творчості.
Олег Володимирський.