На черговому засіданні Київського районного суду м. Одеси представник однієї зі сторін (а саме Т.В. Архангельської) заявив судді С. Д. Домусчі клопотання, зміст якого — суд, мовляв, повернув зовсім «не в той бік», намагається розбиратися зовсім не в тому, що має бути предметом розгляду. До того ж були порушені умови — «суд розглядав клопотання (на попередньому засіданні — тобто 09.02.05 р. — Ред.) без звукозапису, у протоколі судового засідання не фіксувалися всі думки сторін із зазначеними ними мотивуваннями».
Наприкінці цього документа його автор Тетяна Володимирівна Архангельська просить: по-перше, відкласти проведення будівельної експертизи, на якій наполягала на минулому судовому засіданні Маргарита Миколаївна Присяжнюк, по-друге, призначити іншу — землевпорядну — експертизу, щоб встановити можливі варіанти поділу спірної земельної ділянки № 10 на Фонтанській дорозі, 74.
Треба сказати, що саме така експертиза вже одного разу намічалася (іншим судом), але в останній момент провести її не вдалося: експертів не пустили на ділянку, яку вони мали дослідити.
І ще деталь: особи, які сьогодні стоять, образно кажучи, по обидва боки барикади, — Тетяна Архангельська та Маргарита Присяжнюк — ще недавно були близькими подругами.
У чому ж суть конфлікту? Звідки ця тяга до експертиз?
З листа до редакції:
«Шановна «Вечірко», я опинилася в дуже скрутному становищі. Моя колишня подруга Присяжнюк Маргарита Миколаївна безсоромно і віроломно намагається позбавити мене житла, роботи та засобів до існування. Я змушена була звернутися до суду та правоохоронних органів за захистом. Однак Присяжнюк М.М. за допомогою свого впливового чоловіка обернула мої заяви проти мене і, як мені здається, змогла зробити так, що суд фактично не розглядає мої заяви.
Прошу вас провести журналістське розслідування. Я готова якнайдокладніше розповісти про те, що сталося, і надати всі необхідні документи.
З повагою Архангельська Т.В.»
Тетяна Володимирівна справді докладно і відверто відповідала на наші запитання про свої стосунки з «колишньою подругою Ритою», а на стіл поклала товсту папку з документами. Ці папери свідчать про справді складну ситуацію, що виникла між колишніми подругами та партнерами по бізнесу, а ще ніби спростовують автора листа до редакції в тому місці, де Тетяна Володимирівна скаржиться на суд, який, на її думку, ігнорує її звернення.
Ось, будь ласка, рішення Київського районного суду від 22 грудня 2004 р. (голова С.В. Рева):
«Архангельську Т.В. поновити на роботі в товаристві з обмеженою відповідальністю «Арт Декор» на посаді заступника директора. Стягнути з ТОВ «Арт Декор» на користь Архангельської 2149,99 грн. у рахунок заробітної плати за час вимушеного прогулу та 2000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди. А всього 4149 грн. 99 коп.».
Зверніть увагу на цифру компенсації. Здавалося б, можна було б її округлити до 4150 грн. Ні, все підраховано скрупульозно — до копієчки. Справа, звісно, не в копійці, тим паче що компенсацію Тетяна Володимирівна так і не отримала. Головне інше: справедливість усе-таки восторжествувала і безпардонний «наїзд» на одного із засновників «Арт Декору» з боку іншого отримав відповідну оцінку в суді. Втім, суду, очевидно, не коштувало великих зусиль, щоб розібратися у відверто спровокованому скандалі.
УЯВІТЬ СОБІ: приходить людина на роботу, а охоронець не пускає її в офіс. Не пускає кого? Заступника директора фірми, одного з її засновників. У чому справа?
— Вибачте, Тетяно Володимирівно, — каже охоронець, — я людина маленька і знаю, хто ви така, але в мене наказ.
І вручає Архангельській папір: на фірмовому бланку чорним по білому надруковано: «У зв’язку з виявленою невідповідністю займаній посаді звільнити заступника директора ТОВ «Арт Декор» Архангельську Т.В. з 18 лютого 2004 р. на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України.
Заборонити Архангельській Т.В. доступ на територію ТОВ «Арт Декор».
Під усім цим печатка і підпис директора Присяжнюк.
Щоправда, потім, коли справа дійшла до суду і потрібно було пояснювати, що це за «невідповідність займаній посаді» і на чому вона ґрунтується, з’явився інший наказ: «Згідно з актом № 3 від 13 лютого 2004 р. Архангельська Т.В. — заступник директора ТОВ «Арт Декор» — без поважних причин була відсутня на роботі протягом усього робочого дня. Наказую:
1. Звільнити Архангельську Т.В. за прогул без поважних причин згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП України.
2. Ознайомити Архангельську Т.В. з цим наказом».
Як з’ясувалося: другий наказ теж був, грубо кажучи, «змальований зі стелі», тому що 13 лютого Тетяна Володимирівна разом із Маргаритою Миколаївною — директором фірми «Арт Декор» — весь день перебували в одному «казенному домі», де змушені були писати пояснення, пов’язані з діяльністю їхньої фірми.
Тож писати в офіційному документі «без поважних причин», щонайменше, некоректно. По-друге, було б логічно, якби Маргарита Миколаївна звільнила і сама себе на тих самих підставах і за тією ж статтею КЗпП. У результаті — фірма залишилася б без своїх керівників і господарів.
ПЕРЕДО МНОЮ — «Установчий договір про створення ТОВ «Арт Декор». 18 січня 1996 р. Одеса». Читаю:
«Статутний фонд Товариства встановлено в розмірі 50 000 (п’ятдесят тисяч) гривень.
Частки засновників: Архангельська Т.В. — 25 000, або 50 відсотків статутного фонду.
Присяжнюк М.М. — 25 000 грн., або 50 відсотків статутного фонду».
Такий був початковий розклад. А чим скінчилося? Коли поновлена судовим рішенням Тетяна Архангельська з’явилася на своє робоче місце, виявилося, що цього місця вже не існує, а сама фірма продана. Продана навіть без узгодження з нею — власницею 50 відсотків установчого фонду.
— Для мене це удар, — каже Тетяна Володимирівна. — Я пішла з’ясовувати стосунки з покупцем. Людина ця добре мене знає. Питаю: «Хіба Ви не в курсі? Я такий же співзасновник фірми, як і Рита Присяжнюк».
Він тільки плечима знизав. Звісно, він знав, але вважав, що зі мною все узгоджено. А переговори він вів із директором.
Сама Маргарита Миколаївна Присяжнюк — директор і співвласник «Арт Декору», — тихим застудженим голосом по телефону (вона хворіє, з дому не виходить) спростувала заяви Архангельської: мовляв, нічого вона не продавала, просто термін оренди в «Пасажі» закінчився, довелося вибиратися.
ТИМ НЕ МЕНШЕ, ні роботи, ні компенсації Тетяна досі не отримала. А вона якраз вимагає і того, і іншого, а ще хотіла б, щоб її колишня подруга за всією суворістю закону відповіла за фальсифікацію документів (мається на увазі складання «липових» наказів, реєстрації їх заднім числом тощо).
Втім, епізод зі звільненням і поновленням на роботі заступника директора ТОВ «Арт Декор» виглядає краплею в бурхливій течії юридичного Гольфстріму, народженого нестандартними, скажімо так, стосунками колишніх подруг. У цьому Гольфстрімі стільки підводних течій, тут усе так заплуталося і переплелося, що, можливо, буде потрібен спеціальний трибунал, щоб у всьому досконально розібратися.
А адже починалося, як уже сказано, мирно, чесно, благородно. Років десять тому при підготовці виставки жіночого одягу (виставка мала проходити в Москві) зустрілися дві молоді, красиві, освічені жінки (Тетяна — архітектор, Рита — інженер). Подружилися, вирішили створити спільне підприємство. Так народилося ТОВ «Арт Декор». Потім спільно купили магазин у Ванному провулку, трохи пізніше — земельну ділянку на Великому Фонтані. Вирішили будувати там двоблочний будинок для двох сімей. Так, їм мало було спільної роботи, хотіли й жити поруч. Що вийшло?
Ось фрагменти з листа Архангельської голові апеляційного суду Одеської області, в якому вона просить «змінити підсудність», оскільки не довіряє суддям Київського районного суду:
«Влітку 2003 р. я придбала земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 74, для будівництва житлового будинку. Ділянка була придбана за договором купівлі-продажу спільно з моєю подругою Присяжнюк М.М. З метою економії грошей і часу ми спільно замовили проект на два поруч розташовані житлові будинки і підготували ділянку для будівництва. На цьому етапі витрати ми несли порівну.
Потім ми уклали договір із будівельною організацією на створення нульових циклів будинків. І ось тут при розрахунках за нульові цикли у нас із Присяжнюк виникли розбіжності, оскільки її будинок за обсягом на 15% більший за мій, тому я вважала справедливим, що заплатила за свій нульовий цикл у такій же пропорції. Подальше будівництво ми вирішили вести незалежно одне від одного.
Яким же було моє здивування, коли я виявила, що, вибудувавши стіни 1-го поверху свого будинку, Присяжнюк раптом без мого відома і згоди почала будувати мій будинок. Мені довелося звернутися до суду з позовом про поділ ділянки і примушення припинити будівництво.
Зводячи зі мною рахунки, Присяжнюк М.М., будучи директором ТОВ «Арт Декор», видає наказ про моє звільнення. У мою вимушену відсутність вона фактично продає наше спільне підприємство без мого відома і згоди третій особі. Сьогодні судовий виконавець не може виконати рішення суду про поновлення мене на роботі, тому що підприємство «Арт Декор» уже не знаходиться ні за юридичною адресою, ні за фактичною. Розрахунковий рахунок підприємства порожній, і відшкодувати мені зарплату нікому.
З автостоянки біля будинку працівники ДАІ забирають евакуатором мій автомобіль, який я купила у Присяжнюк ще сім років тому, в 1996 р., оформивши генеральну довіреність. Як з’ясувалося, довіреність (третю за рахунком) вона відкликала, але гроші повертати не має наміру».
ОТЖЕ, спільне ТОВ «Арт Декор», спільний автомобіль «Хюндай Лантра», спільний будинок на діл. № 10 і… спільний магазин. З листа Т. Архангельської прокурору Одеси:
«Крім земельної ділянки, ми спільно з Присяжнюк М.М. придбали у ТОВ «Біном» магазин (провулок Ванний, 5). 12.02.04 р. я приїхала за вказаною адресою, щоб перевірити, у якому стані знаходиться наш магазин, і виявила там незнайомих мені людей. Були вибиті вхідні двері, вибите скло у вікнах, поламаний замок. Я хотіла з’ясувати, хто ці люди, але на мою адресу посипалися погрози (цілком реальні), і я змушена була покинути приміщення.
13.02.04 я звернулася до Аркадійського відділення Приморського РВВС із заявою про притягнення вказаних осіб до кримінальної відповідальності. З’ясувалося: люди з магазину були будівельниками, найнятими виконробом Г. Кадуком. Це були громадяни Молдови (в Одесі не прописані). Будували вони будинок Присяжнюк на 10-й ділянці. Через кілька днів ми (я і мій чоловік Ігор Ришков) відвідали магазин. Туди ж приїхав і чоловік Присяжнюк Приходько Ігор Владленович, який одразу ж став мені погрожувати».
З приводу погроз. Про них ідеться в багатьох документах, спрямованих до різних організацій. До суду Архангельська пише:
«19.02.04 р. увечері мого чоловіка зустріли біля будинку невідомі особи і заявили, що якщо я не заберу свій позов із суду, нас чекає розправа. Не минуло й місяця, як на мого чоловіка було скоєно напад, у результаті якого він два тижні перебував на лікуванні в лікарні».
З іншого боку, М.М. Присяжнюк та її чоловік І.В. Приходько подають до Приморського районного суду м. Одеси позовну заяву, в якій говориться: «Архангельська у разі невиконання її вимог висловила погрози на адресу нашої сім’ї та особисто кожного з нас, а саме «створити всілякі проблеми з правоохоронними органами». У результаті нервових потрясінь, пов’язаних із вищевикладеними діями Т.В. Архангельської, порушено нормальний уклад в особистому житті, у спілкуванні з друзями та колегами по роботі, що викликано постійними переживаннями, роздумами, відсутністю здорового сну, відсутністю нормальних сімейних і ділових стосунків. Завдану нам моральну шкоду діями Архангельської Т.В. оцінюємо у 120 000 (сто двадцять тисяч) гривень».
ОСЬ ТАК СЬОГОДНІ оцінюється безсоння і всілякі-різні роздуми. Але все це дрібниці порівняно з головним. Мається на увазі поділ майна. Адже Маргарита Миколаївна вже продала той «спільний» будинок на ділянці № 10, в якому збиралися дружно жити дві подруги зі своїми сім’ями. Покупець — якийсь А.В. Литвиненко з м. Києва — теж подав позовну заяву до Київського районного суду м. Одеси. Він пише: «За даний житловий будинок я сплатив відповідачці (Присяжнюк М.М. — Ред.) 1 600 000 (один мільйон шістсот тисяч) гривень, що еквівалентно 300 000 доларів США».
Зрозуміло, що Тетяна Архангельська вважає цю угоду незаконною, оскільки продали загалом її землю і будинок, у якому вона збиралася жити. Продали без її дозволу. Відняли в неї частину створеної нею фірми, забрали викуплений нею автомобіль, у магазині, який вона купила, поселили якихось будівельників. І все зроблено «за її спиною» — так вона вважає. Вважає, що це міцно пахне відвертим криміналом.
Що ж, суду належить у всіх хитросплетіннях розібратися. Чи зможе?
У ФІГУРАНТА Т. Архангельської з цього приводу — великі сумніви. Вона пише до редакції:
«Суддя Рева 10 місяців розглядав «справу» про незаконне звільнення і поновлення на роботі. (Належить — 14 днів). З березня досі жодного разу не слухалася «справа» за позовом про стягнення частки в майні ТОВ «Арт Декор». Голова Київського районного суду Жуковський втрутився в «чуже» провадження — зупинив проведення судової експертизи, призначеної іншим суддею. Потім забрав цю справу собі, об’єднавши непоєднувані позови. А потім взяв самовідвід…».
27 лютого відбулися одразу два судові засідання. Перше — у судді С. Реви. Розглядалося питання (після 10-місячної паузи) про частку майна Архангельської в ТОВ «Арт Декор». Представник (юридичний) цієї фірми стверджував, що співзасновник Архангельська там нічого не має і нічого не отримає. Суддя С. Рева, який свого часу поновлював Архангельську на роботі (її так і не поновили, і компенсацію вона не отримала), дуже розхвилювався, і адвокат — представник Архангельської — попросила його «не підвищувати на себе голос» і «не демонструвати свій поганий настрій».
Зате суддя С. Домусчі був гранично спокійний і коректний (засідання відбулося через пів години після першого). Степан Дмитрович Домусчі розглядав найскладніший юридичний наворот — об’єднану справу — «Архангельська проти Присяжнюк», «Литвиненко проти Присяжнюк» тощо. Йшлося про земельну ділянку № 10 на Фонтанській дорозі, 74, про будинок, який там виріс всупереч бажанню одного з власників ділянки. Суддя Домусчі, за бажанням фігурантів, призначив одразу дві експертизи — будівельну і земельну.
Коротше: ділянку не поділили (чий будинок стоїть на ділянці, теж неясно), про магазин у пров. Ванному вирішили поговорити в інший час… Процес іде, і кінця йому не видно. Про що це говорить? На жаль, не тільки про рецидиви жіночої дружби, а й про компетенцію суддів.
Павло ШЕВЦОВ.