(Закінчення. Початок див. у номері від 13 січня).
ШВЕДСЬКИЙ ГУРТ «Європа» та голос його вокаліста Джоея Темпеста (справжнє ім’я — Йоаким Ларссон) у нас знають практично всі завдяки Центральному телебаченню СРСР, яке кілька разів, починаючи з новорічної ночі 1986 року, показало три речі з найпопулярнішого досі диска «Передстартовий відлік часу». Відтоді багато води спливло, в арсеналі гурту було 5 альбомів середньої якості мелодійного хард-року, гурт розпався в 1992 році, і всі учасники або працювали сольно, або грали з відомими рокерами, наприклад, басист і вокаліст Глен Г’юз.
Багато разів говорили про возз’єднання гурту, але все залишалося на рівні чуток. І ось — здійснилося! У вересні 2004 року ми отримали можливість почути новий опус. Гурт зібрався в класичному складі. Диск називається «Старт із темряви». Він підніс нам студійну дозу класичного мелодійного року. Це важкий хард-роковий продукт з упором на жорсткі гітарні рифи. Заради справедливості треба сказати, що альбом вельми нерівний. Тим не менш, вважаю себе вправі оцінити його в 7 із 10. Добре!
І, НАОСТАНОК, про нову роботу патріарха хард-року та хеві-металу — маленького тендітного чоловічка, який є гігантом рок-н-рольного драйву і неабияким поетом. Ім’я йому — Рональд Падавона, а весь світ знає його під псевдонімом Діо.
Від своїх італійських предків він успадкував дивовижний за красою та силою голос. Свою музичну кар’єру він почав наприкінці 50-х (!) років у віці 15 років, і його кар’єра — яскравий приклад, що пояснює, чому Джек Лондон писав слово «випадок» з великої літери. Щоправда, випадок допомагає саме наполегливим і цілеспрямованим…
Діо співав і час від часу грав на барабанах понад п’ятнадцять років, з гуртом «Ельф» записав 4 альбоми, перш ніж великий гітарист Річі Блекмор («Діп Перпл» назавжди!) запросив його до свого гурту «Райдуга», з яким Ронні записав 4 першосортні альбоми, що довели, що він — видатний вокаліст хард-енд-хеві. Потім він співав у великих «Блек Саббат», заспівав на трьох дисках, йому супроводжував грандіозний успіх. Тим не менш, бажання йти власним шляхом переважило, і в 1983 році Діо випустив перший сольний диск, що являв собою грандіозний сплав важкості хард-року з проникливим ліризмом. Ця манера досі є фундаментом творчості співака, поета і продюсера, що й довів ось уже десятий соло-альбом.
Оформлення альбому теж продовжує певну традицію: жахлива істота з грізними рогами стискає в страхітливій лапі сяючий блакитним світлом Місяць, а щоб не було жодних сумнівів, нижче написано: «Володар Місяця». Потужний щільний звук, а часом прониклива лірика огортають слухача на всіх десяти треках цієї чудової роботи. З повною впевненістю я оцінюю її в 9 із 10: майже класика.
БЕЗУМОВНО, йдеться сьогодні лише про верхівку айсберга. Дуже складно дати всебічний аналіз робіт майстрів, які побалували нас у 2004 році, але згадані в цій статті нові роботи ще раз підтверджують: класичний важкий рок вижив, надійно перевірений часом, він знову на висоті, він знову б’є верхні позиції глобальних хіт-парадів — і це тільки початок! Love, Peace and Rock&Poll!
Кліфф РОЛЛІНЗ.
За технічного сприяння WORLD ORT, e-mail: MobyDick@ort.odessa.net