…Ще 366 днів залишилися в минулому у жителів планети Земля, що здригається від стихій, воєн і революцій. А також ще однієї сили — рок-музики: мистецтва, підтриманого електронними технологіями. Відродження цього мистецтва ми спостерігаємо останніми роками, а минулий рік став ще й ренесансом стилю «диско» у так званій попсі. Сьогодні поведемо мову про нові роботи відомих виконавців у галузі найбільш динамічних і могутніх напрямків рок-музики — «хард-енд-хеві» та «хеві-метал».
З ЗАДОВОЛЕННЯМ почну з диска, випущеного влітку 2004 року: «Айоммі з Гленном Г’юзом. Сесії 1996 року». Закоперщиком цього проекту був Тоні Айоммі, гітарист, який створив наприкінці 60-х років ХХ століття унікальний саунд гурту «Black Sabbath» («Чорна субота»), вперше у світі загравши новий стиль у рок-музиці, згодом названий «хеві-метал» («важкий метал», «артилерія»). Для цієї мети Айоммі підібрав команду найдосвідченіших рокерів на чолі з Гленном Г’юзом — басистом, співаком і продюсером, який співав і грав у славних «Deep Purple». Ще в середині 70-х друзі-приятелі час від часу збиралися в рідному місті Тоні, Бірмінгемі, у студії «DEP», разом із досвідченим барабанщиком Джиммі Коплі та різними клавішниками, найвідоміший із яких — Дон Ейрі, що грає зараз у «Deep Purple». Як хороший коньяк, плівки із записами «вистоялися» на полиці сім років, а у 2003 році Айоммі, якому стало нудно, схаменувся, переписав партії ударних… І ось минулого року ми отримали можливість почути цей у хорошому сенсі комерційний запис, всього 38 хвилин за тривалістю, але яскраво демонструючий міць гітари Айоммі, залізобетонну бас-гітару і чудовий голос Г’юза. Моя оцінка — 8 із 10; майже класика.
ЩЕ ОДНА СУПЕРГРУПА: «Living Loud» («Крик життя»). Квінтет складається з рок-зірок першої величини. Австралійський рок-співак № 1 Джиммі Барнс, який випустив у 2001 році найбільш продаваний диск в історії австралійського року і співпрацював із рокерами вищого дивізіону — гуртом «INXS», Тіною Тернер, Джо Кокером і Боном Джові. Струни бас-гітари терзає досвідчений Боб Дейслі, який «бомбив» із такими зірками, як Гарі Мур, Стів Вай, Діо, Джон Лорд і багатьма іншими. Барабанщик Лі Керслейк працював із такими гігантами, як «Юрайа Гіп» і «Блек Саббат». Віртуозні соло видає гітарист Стів Морс: п’ять років поспіль оголошувався найкращим гітаристом, шість разів номінувався на премію «Греммі», зараз грає із суперзірковими «Діп Перпл», з якими працює також п’ятий учасник квінтету «Лівінг Лауд» — клавішник Дон Ейрі, який свого часу записався на класичних дисках гурту «Білий Змій» і відомого всім гітариста Гарі Мура. Отже, більшість треків на диску «Крику життя» — ефектні кавери робіт тих гуртів, у яких грали учасники цієї зіркової п’ятірки. Моя думка — 7 із 10. Загалом, чудово. Після великого турне квінтет обіцяє записати ще один диск. Чекаємо.
ГУРТ «Megadeth» («Масове знищення») — безумовно, лідер стилю «треш», характерного швидкістю виконання. Гурт заснував у 1983 році блискучий гітарист Дейв Мустейн — після того, як був вигнаний із гурту «Metallica» за пияцтво і дебош (і це як же треба пити, а?!). З 1985 року «Megadeth» випустила дюжину дисків, і всі вони стали «золотими»: 500 тис. проданих примірників кожен. У 2002 році Мустейн пошкодив руку, і, здавалося, історія гурту завершилася. Але ось навесні 2004 року з’явилася нова платівка «Megadeth» під назвою «Система дала збій», із провокаційним оформленням: на обкладинці диска зображені відомі політики різних країн, що стоять у черзі за відпущенням гріхів до якогось жахливого на вигляд істоти. Якщо говорити про суто музичну сторону, то ця робота тягне на 8 із 10: прекрасний витвір майстра.
І ще одна нова робота у трешевому напрямку — диск «Проклятий темп» знаменитого гурту «Exodus» («Вихід»). Його у 1981 році заснував один із творців стилю «треш» — гітарист Керк Геммет, який, проте, незабаром покинув своє дітище, ставши під знамена тоді майже безвісної «Металіки». Зоряний час «Ексодус» — друга половина 80-х і початок 90-х років. Після випуску диска «Ще один урок насильства» (1997 р.) про гурт нічого не було чути, його вважали таким, що розпався, ніхто всерйоз не сприймав повідомлення про запис нового матеріалу, але влітку 2004 року гурт викинув у продаж новий диск після шести років мовчання. Диск сильної енергетики, оформлений, як завжди, з часткою чортівні: на обкладинці зображений злісний чортяка, що грає на органі. Безумовно, голос вокаліста Стіва Соузи звучить приголомшливо. У записі брав участь і Керк Геммет, який знайшов час допомогти своїм друзям не на шкоду «Металіці». Бонус являє собою прекрасно зроблений хіт австралійців «AC/DC» — «DDDD Cheap». Оцінка? Прекрасно: 8 із 10.
Кліфф РОЛЛІНЗ.
За технічного сприяння World ORT, e-mail: MobyDick@ort.odessa.net
(Закінчення буде).