І особливо приємно, що зроблена ця казка в Одеському театрі юного глядача, що називається, «як для дорослих, тільки краще». Режисер-постановник Валерій Левченко нещодавно, можна сказати в процесі роботи над виставою, був призначений директором театру. Не знаю, як вдасться надалі Валерію Семеновичу поєднувати творчу діяльність з адміністраторською (головний режисер театру — заслужений артист України Володимир Наумцев), але новорічний «Кіт у чоботях» вдався на славу.

Веселе дійство за мотивами казки Шарля Перро у викладі С. Прокоф’євої та Г. Сапгіра, зі віршами та піснями (музика композитора М. Безуглова), сміливо можна рекомендувати як новорічний подарунок дітям від першого до п’ятого класів. Більше того, їхні батьки теж отримають задоволення, повернувшись у дитинство, тому що справжнє, акторське і постановочне, підкорює, незалежно від віку.
Радість особлива: у вистави повноцінне («багате», кажучи по-одеськи) оформлення, а не зліплене «з того, що було», як доводилося це робити театру вже довгий час. І виділені на оформлення кошти витрачені гідно (художник-постановник Ольга Смагіна, художник з костюмів Катерина Пінчук). По-справжньому казкове оформлення; «справжнісінькі» зникнення і перетворення за допомогою майстерних світлових ефектів (художник зі світла — Елеонора Діманіс) викликають трепет і захват маленьких глядачів. Похвальне слово і звуковому оформленню: актори співають під власну фонограму, створену в театрі (Василь Пінчук), доносячи при цьому і текст, і сенс того, що відбувається (що далеко не завжди вдається в дитячих «мюзиклах», які з’являються нині).
Але головне, звичайно, актори. Кожен із уже заштампованих казкових персонажів має свій, цілком сучасний, а отже, зрозумілий глядачам, характер. Хитрюга Кіт у чоботях — Ігор Тільтіков, схожий і на середньовічного пройдисвіта-слугу, і на сьогоднішнього прагматичного, який вміє «крутитися», не соромиться у виборі засобів для перемоги над злом. Принцеса-Недопринцеса у Олени Юзвак — незграбна, щира і смішна звичайна дівчинка, що потрапила в казку. А Король (Володимир Гордієнко) так схожий на смішного тата, який хоче, щоб його донька була «правильна» і найкраща. І як втілення перших любовних мрій дівчаток-підлітків — ангелоподібний Жак-Простак (Сергій Фролов). А Людожер — Тарас Баглюков — сподобався мені тим, що він страшний по-казковому, а не натуралістичним страхом бандита і вбивці…
Переплетення життя і казки у постановках для дітей — завдання особливо складне і делікатне, діти готові приймати умовності гри, але вони ж і готові переносити її в життя. І багато в чому їхній майбутній світогляд залежить від того, якими правилами гри ми забезпечимо їх уже сьогодні. Новорічна вистава ТЮГу пропонує дітям веселі й добрі правила гри і отримує адекватний відгук глядацької зали. До речі, гарний настрій створює новорічна інтермедія, виконана Казкарем — Т. Баглюковим і, як я дізналася, його донькою Олесею в ролі юної Баби-Яги. (Органічність і темперамент юної виконавиці підкорюють).
Хто давно не бував на дитячих виставах, думаю, буде вражений підрослим новим театральним глядачем. Вони безпосередні у своїй реакції на те, що відбувається на сцені, з готовністю включаються в гру, і разом з тим у залі не помітно дорослих, вчителів, які наглядають за порядком. Їх просто потрібно захопити грою. А ще — створити умови для сприйняття. Щоб у театрі не було холодно, було красиво і зручно. У цьому сенсі дитячі театри в нашому місті поки залишаються обділеними, але є надія на вже запланований ремонт приміщення ТЮГу. Чесне слово, і люди, які тут працюють, і їхні глядачі заслуговують на добру увагу і допомогу міста.
Людмила СОКУЛЬСЬКА.
На фото Олега ВЛАДИМИРСЬКОГО:
Кіт у чоботях — Ігор Тільтіков.
Людожер — Т. Баглюков.
Принцеса, Король і Жак-Простак — Є. Юзвак, В. Гордієнко, С. Фролов.











