Минулого тижня в Одесі відбувся міський етап конкурсу «Учитель року» (вшанування переможців заплановано ближче до Нового року).
Головна складова конкурсу — відкритий урок. Вісім найкращих учителів історії у вівторок-середу демонстрували свою майстерність у юридичному ліцеї. У перший день вирушила туди і я. До дзвоника встигла поговорити з дівчатами з 11-В (саме в цьому класі заплановано провести перший конкурсний урок) про шкільне життя. Що можна змінити в ньому на краще?
Виявилося, у ліцеї випускникам подобається абсолютно все: тут хороші вчителі, багата бібліотека (не треба «докуповувати» підручники), затишні класи і навіть «коридорчик зустрічей» — це таке вузьке-вузьке місце в школі, якщо станеш на розі, неодмінно зустрінеш того, хто тобі потрібен. Однак Оля Петрухіна хотіла б, щоб перший урок починався не о 8.30, а трохи пізніше — їй важко добиратися з житлового масиву Котовського; Віка Маричева запропонувала скоротити одну 20-хвилинну перерву (їх дві), щоб трохи раніше йти додому, а то заняття закінчуються в четвертій годині дня, плюс додаткові або перездача, плюс дорога додому — вільного часу не залишилося; і зовсім фантастичну ідею висунула Ніна Шаронова — дати школярам третій вихідний, щоб могли займатися самоосвітою. Коли ж я попросила дівчат назвати складнощі освіти взагалі — адже в ліцей діти приходять у восьмому класі, а до того навчаються у звичайній школі, знають її — вони відразу назвали найболючіші моменти: у величезних школах на півтори-дві тисячі осіб вчитися важко (у юридичному ліцеї навчаються близько 500 осіб); не вистачає вчителів (наводили конкретні приклади, коли той чи інший предмет не читається по пів року) або ведуть уроки вчителі похилого віку; підручники доводиться купувати самим; гроші, що здаються на потреби школи батьками, кудись зникають…
Але ось і дзвоник. Першою «тримає іспит» О. М. Мартинюк із СШ № 49 Суворовського району. На районному конкурсі вона посіла друге місце. Жеребкування в істориків було напередодні ввечері, тож у Олени Михайлівни на підготовку залишалася лише ніч. А теми в істориків складні: «Внутрішня політика Гетьманщини», «Політика радянського уряду в Україні в 1919 році», «Стан економіки України наприкінці 50-х — першій половині 60-х років»… Остання тема — у нашої О. М. Мартинюк. Це новий матеріал. Учителька змушена провести урок-лекцію. Олена Михайлівна викладає сьомий рік, нині читає історію у своїй школі в дев’ятикласників. Напевно, їй важко переключитися на одинадцятикласників. Але діти уважні, доброзичливі, всіма силами намагаються допомогти вчительці на «іспиті». Майже на будь-яке запитання злітають руки у Вадима Грушка, Насті Дроздової, Наташі Нестерової, Інни Максименко, Альони Ведутенко, Люди Попової… Ліцеїсти намагаються розібратися в хрущовських часах. Гасло «Наздогнати і перегнати Америку!». Основні етапи реформування: цілина, «кукурудзяна епопея», створення тваринницьких комплексів, ліквідація МТС… Діти з цікавістю читають газету «Радянська Україна» 1959—1961 років — учителька зробила ксерокопії. Урок на не дуже цікаву для дітей (як мені здається) тему пролетів швидко.
А що ж журі? Його очолює С. Б. Прутцев, історик із юридичного ліцею. Років зо два тому Сергій Борисович посів перше місце в обласному конкурсі «Учитель року» і навіть вийшов «на республіку», йому знайомі «екзаменаційні» хвилювання. До складу журі входять найкращі вчителі міста, керівники методоб’єднань, представники міського інформаційно-методичного центру. Науковість матеріалу, обсяг і порядок викладу, міжпредметні зв’язки, використання дидактичного матеріалу, форми і методи роботи… За все ставляться бали. Я запитала, яка думка журі. Відповіла Т. В. Дузь із Маріїнської гімназії (дуже суворий, але й дуже авторитетний учитель): «Звичайний робочий урок-лекція, вчитель добре знає матеріал, викладає логічно, зуміла встановити нормальний психологічний клімат у класі».
І діти сказали, що вчителька їм сподобалася: спокійна, пояснює доступно. Але додали, що їхній історик Галина Мирославівна Думик краща, якби брала участь у конкурсі, напевно, посіла б призове місце.
«Коридорчиком зустрічей» завуч Н. А. Самойленко вела мене до виходу. У тісняві високий хлопець ніби ненароком торкнувся щоки світленької дівчини. Я подивилася на завуча. «Цілуються, — посміхнулася Надія Андріївна. — Молода справа». У післявиборчі дні якось недобре було на душі, а тут потеплішало: життя триває.
Тетяна НЕПОМНЯЩА.
Спортивні новини
бокс Чемпіонка! Вже дворазова! Вихованка клубу «Квазар» (тренери — Євген…











