У п’ятницю, 28 січня, відбувся вечір вшанування лауреатів традиційного редакційного конкурсу «Люди справи» пам’яті Б.Ф. Дерев’янка за підсумками 2004 року.
На свято ми запросили членів журі нашого конкурсу, друзів газети, його лауреатів різних років і, звісно ж, нинішніх переможців. Відкрила вечір головний редактор «Вечірньої Одеси» Лариса Григорівна Бурчо, підкресливши: «…Ми раді тому, що до численної когорти людей справи «Вечірньої Одеси», якими щиро пишаємося, вливається нове поповнення — ще тринадцять лауреатів редакційного конкурсу пам’яті першого нашого Редактора Бориса Федоровича Дерев’янка. Він придумав цей конкурс, вперше його провів у 1994 році…
Сім із половиною років немає з нами Бориса Федоровича, нинішній наш конкурс «Люди справи» — восьмий за ліком у його пам’ять, отже, дев’ятий в історії «Вечірньої Одеси». Сім із половиною років ми намагаємося жити і працювати за заповітами нашого першого Редактора, великого трудівника і патріота, чесного, принципового журналіста, Редактора, який залишив нам у спадок безцінне надбання — створену ним газету, що користується визнанням, повагою численних читачів».
Присутні вшанували хвилиною мовчання пам’ять першого Редактора «Вечірньої Одеси», її творця.
Борис Федорович Дерев’янко і сам був великим трудівником, і найбільшою повагою користувалися у нього люди-трудівники. Неважливо, у якій сфері вони працювали, чи то «фізики» чи «лірики», люди розумової праці чи робітники. Головне, щоб праця їхня була на користь іншим людям, суспільству, краю нашому, щоб вони любили його, свою працю, і щоб вона в радість була оточуючим. Ці ж критерії ми зробили основними при визначенні лауреатів конкурсу «Люди справи», який «Вечірня Одеса» проводить у його пам’ять. Тому щороку серед наших лауреатів є вчені, робітники, вчителі, інженери, лікарі, спортсмени, портовики, військові…
Першими пам’ятні нагороди «Вечірньої Одеси» — керамічну статуетку «Садівник», придуману спеціально для цього конкурсу скульптором А. Князиком і виготовлену керамістами В. Рудим та Л. Сабангуловою, диплом редакції, книги Б.Ф. Дерев’янка та сувеніри — отримали багаторічні організатори конкурсу юних талантів «Срібна нота» Наталія Павлівна ТЕРЛЯХІНА, викладач музучилища, та Олена Василівна БОЖКОВА, співробітниця управління культури облдержадміністрації.
Минулого року «Вечірня Одеса» спільно з обласним управлінням культури провела ювілейний, десятий, конкурс «Срібна нота». Він давно переступив межі нашої області, став міжрегіональним. У ньому, як правило, беруть участь діти, вихованці музичних шкіл, не тільки з Одеси та Одеської області, а й із Криму, Кіровограда, інших областей України. Проводиться конкурс раз на два роки, тому й вік його — двадцять років. І всі останні роки Наталія Павлівна та Олена Василівна докладали максимум зусиль, винахідливості та кмітливості не тільки для того, щоб наш конкурс проходив на найвищому рівні, щоб був він масовим, а його переможцями ставали справді найдостойніші, найталановитіші діти, а й для того, щоб усім маленьким учасникам конкурсу, та й супроводжуючим їх дорослим — мамам і вчителям, — було затишно і радісно в нашому місті, щоб вони їхали з Одеси з найкращими враженнями, а сама участь у конкурсі ставала для них подією, поштовхом до подальшого просування вперед.
Біля витоків «Срібної ноти» (ідею цього конкурсу теж гаряче підтримував Борис Федорович Дерев’янко) стояла наша колега, яка працювала тоді у «Вечірній Одесі», а нині — редактор газети «Одеський вісник» Юлія Володимирівна ЖЕНЕВСЬКА. Вручивши їй квіти та скромний подарунок на згадку, ми подякували всім, хто допомагав у народженні та становленні «Срібної ноти». Це колишній директор музичної школи №1 Володимир Чорнобай, директор музичної школи № 2 Олександр Власополов, колишній інспектор обласного управління культури, нині — директор дитячої музичної школи № 3 Олена Тихонова і багато, багато інших.
Потім ведуча вечора Дора Дукова запросила в центр зали наймолодшого нашого лауреата, двадцятирічного параолімпійця Дмитра ОЛЕКСЄЄВА, і найстаршого — вісімдесятирічного народного умільця Петра Титовича ВОСТРЕНКОВА. На щиру повагу заслуговують результати, яких досягли ці наші лауреати, кожен — на своїй ниві. У Дмитра це чотири золоті та срібна медалі, отримані в Афінах. У Петра Титовича — майстерність прикрашати цей світ, а ще — прагнення увічнити пам’ять героїв Великої Вітчизняної війни, однополчан і просто земляків, які відстояли рідну землю в боротьбі з фашизмом. 60-річчя Великої Перемоги ми відзначатимемо цього року.
Окрім редакційних наших нагород, чоловікам — лауреатам конкурсу — ми за дорученням дирекції торгової мережі «Арбер» вручили сертифікати на придбання чоловічих костюмів у магазинах торгової марки «Грегорі Арбер». Ця фірма не вперше бере участь у нагородженні переможців «Людей справи». Торгова марка «Грегорі Арбер» символізує перспективи та нові можливості для ділових і динамічних чоловіків, які прагнуть успіху. У зв’язку з цим у червні 2003 року компанія розпочала реалізацію проекту, спрямованого на сприяння особистим досягненням наших співвітчизників. У його межах спеціально до церемонії вшанування переможців конкурсу «Люди справи» торгова марка заснувала 8 заохочувальних призів у вигляді сертифікатів на придбання фірмової продукції в будь-якому з магазинів «Арбер».
Такий сертифікат ми вручили на вечорі і постійному члену журі нашого конкурсу, теж людині справи за підсумками 1997 року, великому другу редакції та особисто Бориса Федоровича Дерев’янка, професору медуніверситету, головному лікарю обласного онкологічного диспансеру Вілену Васильовичу СТЕПУЛІ. Зовсім нещодавно, 22 січня, йому виповнилося 70 років. Але він, звісно ж, продовжує працювати на своїй ниві…
Наступні наші лауреати — жінки, праця і біографії яких можна вважати вельми примітними сторінками в новітній історії міста Одеси. Неля Йосипівна КАЛЕСТРУ повернула місту славну своїми традиціями аптеку Гаєвського.
Тетяна Вікторівна КИРИЧЕНКО створила притулок для знедолених дітлахів, а Ірина Вікторівна ГАЛІНА багато років допомагає жити повноцінним життям маленьким інвалідам, вчить їх долати недугу.
…Прийнявши з рук редактора газети нагороди, практично всі лауреати конкурсу підходили до мікрофона. І практично всі вони, сказавши слова подяки, згадували випадок, подію, дату, коли їм допомогла «Вечірня Одеса» та її редактор Б.Ф. Дерев’янко у відстоюванні, утвердженні справи, яка стала сенсом їхнього життя…
Цього року серед переможців нашого конкурсу два аграрії — агроном, заступник директора агрофірми «Промінь» із Біляївського району Володимир Дмитрович ТВАРКОВСЬКИЙ та голова Комінтернівської райдержадміністрації Віталій Васильович ГРОМЛЮК. Тут цікаве наступне. Вийшло так, причому абсолютно випадково, що серед людей справи «Вечірньої Одеси» стали з’являтися… династії. Так, у різні роки лауреатами нашого конкурсу, і абсолютно заслужено, були фермер і квітникар із села Кірове Комінтернівського району Микола Васильович ГРОМЛЮК, брат Віталія Васильовича Громлюка, та Ольга Василівна ВОВЧЕНКО, директор агрофірми «Промінь» Біляївського району, дружина Володимира Дмитровича Тварковського. У тому, що всі вони високого звання людей справи заслуговують, переконала нас і читачів газети тележурналістка Світлана Чекушина, наш постійний автор і член журі. Хоча, безумовно, найкращий тут аргумент — справи цих людей, результати їхньої копіткої праці на благо людей. А династії людей справи обов’язково повинні з’являтися, зростати кількісно і якісно. Заради цього, власне, і задуманий наш конкурс.
Як правило, визначаючи лауреатів, ми виключаємо зі списків тих, хто претендує на участь у ньому, журналістів. Виходимо з того, що є чимало у нас професійних конкурсів, і не з руки «вечірківцям» оцінювати трудові досягнення колег. Цього року ми зробили виняток із цього правила. А виходили з наступного. Нікого не потрібно переконувати: все нове, що народжується, зобов’язане подолати певні труднощі, дуже часто — опір, а новатори повинні набити собі енну кількість гуль. Котрий рік у нашій країні, і не тільки, обговорюється ідея створення громадського телебачення. Сьогодні вона, як ви, напевно, чули, знову на порядку денному, створена група професіоналів, яка ще тільки повинна наповнити цю ідею конкретним змістом. А в Одесі громадське телебачення працює з червня 2003 року! І об’єднало навколо себе цілу низку громадських організацій. І провело низку найцікавіших заходів, серед яких, наприклад, телемарафон зі збору коштів на відтворення Спасо-Преображенського собору. Минулого року громадське телебачення, засновниками якого стали генеральний директор телекомпанії «РІАК-Інформ» Ігор Павлович СЄРОВ, голова правління однойменного благодійного фонду Дмитро Едуардович ЗУБОВ та керівник кредитної спілки «Україна» Антон Анатолійович ОСИННИЙ, провело серію благодійних акцій під назвою «Подаруй посмішку дітям» в Одесі та районах області; до 60-річчя визволення Одеси від німецько-фашистських загарбників показало одеситам телепроект, що розповідає про учасників визволення міста, ветеранів війни, гостей Одеси — колишніх фронтовиків з інших міст-героїв. В активі нашого громадського телебачення низка гарних і масових свят, благодійних акцій, «круглих столів», зустрічей і, звісно ж, телепередач. У цей час ГТ готується до засідання своєї ради, на якому обговорюватимуться плани подальшої діяльності, і вона, ця діяльність, буде не менш цікава глядачам і суспільству, бо спрямована на його благо.
Наступні наші лауреати — Володимир Борисович ТУКМАКОВ, заслужений майстер спорту, міжнародний гросмейстер, неодноразовий переможець і призер найбільших шахових турнірів. У 2004 році як головний тренер збірної України він привів її до історичної перемоги на Шаховій олімпіаді; Володимир Платонович ТУЧНИЙ — доктор філософії, президент Південної філії відділення промислової радіоелектроніки Міжнародної академії інформатизації. Під його керівництвом розроблена унікальна мікрохвильова технологія стимуляції та дезінфекції насіння сільськогосподарських культур. Як стверджують фахівці, ця технологія може зробити істотний внесок у подолання кризових явищ в українській економіці; Валерій Вікторович ШТЕФАНЕЦЬ — голова двох ЖБК та об’єднання співвласників будинків у Суворовському районі. Він налагодив будинкове господарство одразу в кількох житлових будинках міста, та так, що їхні мешканці не тільки живуть нині у своїх квартирах із комфортом, а й розуміють, що вони теж відповідальні за порядок у всьому своєму будинку і на території навколо нього; Микола Ілліч МАКОВЕЦЬКИЙ — начальник Одеського морвокзалу, за станом якого, рівнем сервісу та іншим прибуваючі в наше місто морським шляхом закордонні гості судять не тільки про Одесу та одеситів, а й про всю Україну. Зараз Одеса та Україна в цьому плані можуть бути спокійні: морський вокзал працею Миколи Ілліча та його підлеглих відповідає міжнародним нормам, тут гарно, комфортно, затишно. І не випадково зростає кількість суден і туристів, що відвідують наш порт і місто…
Отримала цього вечора свою нагороду за сумлінну працю і лауреат нашого конкурсу за підсумками 2002 року Людмила Петрівна БУДНІЧЕНКО, директор Степанівського навчально-виробничого комбінату Роздільнянського району. Раніше Людмила Степанівна ніяк не могла дістатися до редакції, а приїхавши, щиро пораділа і святу, і людям, що взяли в ньому участь, і, звісно ж, пам’ятним нагородам.
Закінчився наш вечір теж словами подяки всім, хто допоміг у його організації та проведенні. Серед добровільних помічників редакції — акціонерний комерційний банк «Імексбанк», дирекція мережі магазинів торгової марки «Грегорі Арбер», благодійний фонд «РІАК-Інформ», Комінтернівська райдержадміністрація, трудівниці кафе, що орендує приміщення у видавництві «Чорномор’я», і, звісно ж, заслужені артистки України, солістки Одеської філармонії Тетяна Буркацька та Лариса Стадниченко (вокальний дует «Доля»), які подарували нам прекрасну музику та вокал.
На завершення вечора редактор газети Л.Г. Бурчо зазначила:
— Наступний конкурс у нас, за підсумками 2005 року, — десятий. Значить, ювілейний. І, звісно ж, хотілося б відсвяткувати його з великою кількістю гостей і лауреатів. Допомагайте нам їх шукати… Ми готові розповідати на сторінках «Вечірки» про всіх, хто чесно працює, хто любить людей і свою Вітчизну, хто бореться з непорозуміннями нашого буття і долає труднощі не заради користі, слави і титулів, а в ім’я того, щоб гарно, багато, щедро жив народ наш в Одесі, у всіх райцентрах і селах області, по всій Україні.