З того часу минуло 85 років. Але для мене, який хлопчиком пережив німецько-фашистську окупацію України під час Другої світової війни — одеське гетто, Доманівський концтабір, голод, холод, — який бачив тисячі розстріляних, повішених, померлих від хвороб — все це начебто було вчора.
У вересні 1941 року Одесу ще захищали війська Червоної Армії, а у Києві сталася трагедія, яку з незрозумілих причин Радянська влада намагалася її приховати.
19 вересня 1941 року до Києва увійшли німецькі війська, а через 10 днів — 29 вересня того ж року почалися масові розстріли київських євреїв: жінок, дітей, старих. Це страшне злодіяння відбувалося на околиці Києва у Бабиному Яру. Лише за два дні — 29 та 30 вересня — карателями та їх посібниками було знищено 33771 особу. А за два тижні кількість жертв, ні в чому не винних мирних людей перевалила за 50 тисяч.
Сталінська влада, яка розв’язала в країні після закінчення Другої світової війни нічим не прикритий дикий антисемітизм, намагалася не згадувати про страшну трагедію київських євреїв.
Письменника фронтовика Віктора Некрасова, автора повісті «В окопах Сталінграда», удостоєного Сталінської премії, вислали з країни лише за те, що він сказав: «Євреїв розстрілювали за те, що вони народилися євреями». А вже в роки хрущовської «відлиги», після смерті Сталіна, в 1961 році, коли поет Є.Євтушенко, побував у Києві на місці того страшного розстрілу, де радянська влада влаштувала сміттєзвалище, і опублікував у «Літературній газеті» вірш «Бабин Яр», — редактора газети було негайно звільнено.
Лише після розпаду Радянського Союзу влада незалежної України віддала належне загиблим, і в Бабиному Яру 29 вересня 1991 року було встановлено пам’ятник із бронзи у вигляді менори.
Про все, що мені довелося пережити у страшні роки фашистської окупації, я написав в книзі «Ніколи більше». Її було перекладено німецькою мовою, видано «Фондом шести мільйонів знищених нацистами євреїв». У 2015 році я був запрошений до Берліна на презентацію цієї книги. Вона була видана великим тиражем і направлена до шкіл та університетів Ні-меччини.
Я був упевнений, що після страшних подій Другої світової війни злочини проти мирних жителів ніколи не повторяться. Але я помилився…
Розпад Радянського Союзу призвів до міжусобних війн. Але найнелюднішою, найжорстокішою і неправеднішою виявилася війна між росією та Україною. Повномасштабні бойові дії тривають п’ятий рік. І щодня, і щоночі від ураганних обстрілів українських міст і сіл російськими ракетами гинуть ні в чому не винні мирні люди. Жодні дипломатичні зусилля не можуть змусити путіна припинити цю війну.
Але так само, як німецьким фашистам не вдалося знищити єврейський народ, також вистоїть у цій війні і народ України.
Народ безсмертний!
Аркадій ХАСІН.
