У попередньому номері газети ми завершили розповідь про учасників та членів журі дуже цікавого творчого проєкту під назвою Slamovision. Нагадаємо, що поетичні змагання супроводжувалися вишуканою музикальною програмою. Серед учасників вечора поезії був дует NESHEKIM — Юлія Борзая та Олександр Самсон, про яких газета розповіла у номері за 9 липня; а також відомий український джазовий піаніст і композитор, аранжувальник, викладач, засновник Джазової академії Олексій Петухов. Розмова з ним — до вашої уваги.
— Олексій, чим вас зацікавив незвичний формат поєднання слем-поезії та джазової сцени?
— Я завжди готовий взяти участь в нових для себе форматах творчих подій. Це досвід, експеримент, взаємодія на сцені з іншими учасниками, імпровізація. Вечір Slamovision був саме таким новим для мене творчим форматом, тому я охоче відгукнувся на запрошення.
— Ви виступали перед початком та після завершення змагання. Чи відчували, що музика в цей момент виконує особливу функцію — настроює на певний лад спочатку, а наприкінці допомагає слухачеві «переварити» почуте слово?
— Я дуже сподіваюсь на це. Звичайно мені хотілося створити певну творчу атмосферу, емоційний настрій та готовність слухачів зануритись в світ авторської поезії.
— Ви маєте досвід роботи зі словом — у проєктах, де музика супроводжує декламацію або імпровізує навколо тексту. Чим така взаємодія відрізняється від інструментального концерту або вокальної програми?
— Імпровізаційний супровід під поезію — один з моїх найулюбленіших видів творчої реалізації. Переживаючи зміст поетичного твору, треба в реальному часі імпровізаційно відобразити події, що відбуваються, емоційний та психологічний стан персонажів, який може динамічно змінюватись. Це дуже цікаво, адже імпровізація ніколи не повторюється, і на той же самий твір буде щоразу нова музична композиція. В суто інструментальний концерт можуть входити програмні (тематичні) твори, де немає строгої прив’язки к тексту, і імпровізація може бути більш вільною, а кожний з слухачів добудовує картину в своїй уяві.
— Ви долучилися до гри дуету NESHEKIM між етапами конкурсу. Як відбувався цей музичний діалог — це була імпровізація, але як ви відчули різницю у вазємодії з не джазовими музикантами?
— Головною метою мого приєднання до чудового дуету було… не завадити їхньому виступу, а максимально делікатно доповнити звучання новим тембром та додати імпровізації. Для мене участь на сцені з музикантами всіх жанрів і напрямків — це джем-сешн, цікава музична подорож, нові відчуття та відкриття.
— У програмі звучали тексти сучасних поеток — Владислави Ільїнської та Катерини Харченко. Як джазова мова реагує на сучасну українську поезію? Чи змінюється музична структура під впливом ритму й образності тексту? Чи доводилося вам писати музику на сучасні українські вірші?
— На це питання у кожного музиканта, напевно буде своя відповідь. Тут можна випробувати дуже різні ритми, жанри та стилі. Може відбуватися і так, що слово народжується під впливом певних джазових композицій, стилів та стилів гри видатних майстрів джазу. Все взаємопов’язано. В мене особисто досить великий досвід на сьогодні в написанні музики на вірші для мюзиклів, де стилі і жанри дуже різноманітні.
— Як ви оцінюєте потенціал співпраці музикантів і поетів у сучасному культурному просторі Одеси? Чи може такий формат стати регулярним і розширити аудиторію як літератури, так і джазу?
— Це, на мою думку, дуже перспективний новий творчий напрямок в культурі. Треба обов’язково його розвивати і посилювати співпрацю між поетами, літераторами та музикантами.
Інтерв’ю вела Майя ДІМЕРЛІ.
Керівник офісу «Одеса — місто літератури ЮНЕСКО».
