Вже в дванадцятий раз в Одесі пройшов фестиваль креативності CARDO, що об’єднує в єдиному просторі найкращі прояви людського потенціалу: науку, технології та мистецтво. Його місія — знаходити, підтримувати й поєднувати сильних представників сучасного креативного середовища, створюючи простір для нових форм взаємодії, мислення та культурного розвитку.
Фестиваль відбувався на локації HIDER — молодіжному двоповерховому закладі в одеському дворику недалеко від моря. Потрапити до простору можна лише через двір, двері з кодовим доступом та охорону. Цей маршрут стає частиною досвіду: гість не просто приходить на подію, а відкриває прихований культурний простір у самому серці одеського дворика.
Дихаючи свіжим морським повітрям, учасники показували свої картини та візуальні об’єкти, співали пісні, передвіщали гостям майбутнє (дуже щасливе) та спільно розфарбовували сукні з картону на чарівних моделях.
Проєкт CARDO працює як жива система, своєрідна багатоголова структура, де різні напрями людського креативу не існують окремо, а взаємодіють між собою: мистецтво перетинається з технологіями, музика — з візуальними образами, література — з перформансом, а ідея — з досвідом глядача.
— Формування сучасної національної культури неможливе без простору, у якому ця культура народжується, звучить, сперечається, експериментує й об’єднує людей, — нагадує натхненниця та організатор фестивалю, дизайнер, музикант і письменниця Жанна Клімова. — Ідеологія, культурний код, мова, музика, візуальні образи, технології та спільний досвід стають тими елементами, з яких формується нове суспільство. Ми поєднали в одному просторі музику, літературу, перформанси, візуальні об’єкти та відеоарт.
Спільний виступ гуртів «Скромний бог» та «Нижній світ» познайомив із розкутою піснею в стилі реггі «На моїм балконі». Сама Жанна Клімова разом із співачкою Тіннет Ніколь виконала кілька номерів з концертної програми Disappearing Moth («Зникома Міль»). Fashion rock, цілком у відповідності до назви стилю, вабить молодь, яка полюбляє ефектно виглядати, як то було заведено, втім, в усі часи у молодих одеських хлопців та дівчат.
Зазвичай міллю називають бляклих людей, проте Жанна, яка приміряє на себе цей образ, навіть дуже яскрава, як і кожна творча людина, залучена до фестивалю CARDO.
Софія ЛЕВКОВИЧ.
Фото Сніжани ПАВЛОВОЇ.
2 відповіді
Хочется мира и больше креативной свободной, талантливой молодежи в Одессе. Спасибо организаторам за то, что являются маяком света для молодых, да и не только…
Ідеологічний, афірмативний початок, що міститься в понятті вдалого твору мистецтва, коригується тією обставиною, що не існує досконалих творів. Якби вони існували, то тоді примирення непримиренного насправді було б можливим, а мистецтво і є саме цим непримиренним. В особі таких творів мистецтво ліквідувало власне поняття; звернення до ламкого, тендітного і фрагментарного насправді є спробою порятунку мистецтва шляхом відмовитися від домагань те що, щоб твори були тим, що вони бути що неспроможні, і що вони повинні хотіти; обидва ці моменти є надбанням фрагмента.
Ранг твори мистецтва значною мірою визначає те, чи відкривається воно назустріч непоєднуваному чи ухиляється від нього.
Ще в моментах, що називаються формальними, через їхнє ставлення до непоєднуваного знову повертається зміст, який порушив їхній закон. Така діалектика форми і зумовлює її глибину; без неї форма справді була б тим, за що її зараховують до банального – порожньою грою. При цьому глибину не можна ототожнювати з прірвою суб’єктивних почуттів та настроїв, що розкривається у витворах мистецтва; навпаки, глибина є об’єктивною категорією творів; Елегантна балаканина про поверхневість творів, що випливає з їхньої глибини, так само необгрунтована, як і захоплені хвалебні промови на адресу глибини.
У поверхневих творах синтез не проникає у гетерогенні моменти, з якими він пов’язаний; синтез та моменти, не пов’язані один з одним, йдуть паралельними курсами. Глибокі ті витвори мистецтва, які не приховують відмінностей та протиріч, так само як і не залишають їх не згладженими. І коли вони створюють образ, змушуючи його стати явищем, яке відбирається з маси суперечливого, неузгодженого, вони уособлюють цим можливість згладжування протиріч. Але вона не відкидає формування антагонізмів, не примиряє їх. Виникаючи та визначаючи всю роботу над ними, антагонізми стають суттєво важливим фактором; внаслідок того, що вони стають в естетичному образі своєрідною темою, їх субстанціальність проявляється тим більше пластично, наочно.
Деякі історичні періоди, зрозуміло, забезпечували значніші можливості для примирення протиріч, ніж сучасна епоха, яка радикально заперечує його. Але як ненасильницька інтеграція різнорідного витвір мистецтва все ж таки трансцендує в той же час антагонізми буття, не вдаючи, ніби їх не існує більше. Найглибше протиріччя, властиве витворам мистецтва, найнебезпечніше і жахливе, полягає в тому, що вони не піддаються примиренню саме шляхом примирення, водночас їхня конститутивна непримиренність позбавляє їх самої можливості примирення. Але у своїй синтетичній функції, що полягає у поєднанні непоєднуваного, вони стикаються з пізнанням.