У непростих умовах воєнного часу в Одесі тривають зйомки короткометражного фільму під робочою назвою «Безпечна робота». Історія про людей, які продовжують жити і працювати попри всі негаразди, що їх привнесла у нашу країну війна, є частиною кінопроєкту із кількох короткометражних стрічок про нову реальність.
Продюсерка стрічки Наталія Делієва започаткувала цей непересічний проєкт. Режисеркою фільму стала Олександра Петльована, сценарій написала Ксенія Заставська. Нагадаємо, що пані Ксенія є авторкою сценарію попередньої роботи команди, короткометражного фільму «Віддалені наслідки», що отримав міжнародне визнання та відзнаки на кінофестивалях.
— Після нашого фільму «Віддалені наслідки» я побачила, як працює короткометражне кіно в культурній дипломатії, це справді потужний інструмент, — каже Наталія Делієва. — Сьогодні світ щодня отримує тисячі новин про війну в Україні, але інформації стало так багато, що вона вже не завжди торкається серця. Людина читає новину, перегортає стрічку й живе далі. Кіно працює інакше, воно дає можливість прожити історію разом із героями, відчути їхні страх, біль, гумор і силу. Воно викликає емоції, народжує емпатію і допомагає зрозуміти, як насправді живуть українці під час війни.
Зі зрозумілих причин розкривати сюжетні нюанси майбутньої стрічки ми не можемо, це має стати сюрпризом для глядачів, але розповімо, що над фільмом працює одеська команда, до створення стрічки долучилася кінолабораторія KononRocks, яка допомагає молодим спеціалістам отримати практичний досвід роботи в кіно. Фінансові витрати закривають за підтримки благодійних внесків.
— Саме через такі історії можна достукатися до тих, кого війна ще не торкнулася, та показати, що війна — це не цифри у зведеннях, а життя реальних людей, — продовжує пані Наталія. — І якщо зло не зупинити сьогодні, завтра воно може прийти до будь-кого. Саме тому треба знімати кіно про нашу сьогоднішню реальність. Про людей, які живуть під сиренами. Про вибір, який доводиться робити щодня. Про взаємопідтримку і здатність жартувати навіть тоді, коли навколо війна. Робоча назва «Безпечна робота» містить головний парадокс нашого часу: під час війни безпечної роботи не існує. Цим фільмом ми хочемо показати, як війна змінює повсякденне життя, як люди реагують на небезпеку, як гуртуються, підтримують одне одного і навіть знаходять сили для гумору. Бо поки світ не відчує нашу реальність серцем, він не зможе зрозуміти її до кінця.
Ключовою локацією стрічки очікувано стало укриття, також були зйомки в павільйоні. Продюсерка не приховує, що особливо потоваришувала з чотирилапим учасником, золотистим ретривером Баді. Під час підриву Каховської ГЕС він був ще десятимісячним цуценям. Волонтери врятували його на Херсонщині, привезли до Одеси, тепер пес живе в родині художниці по гриму Катерини Дубчак. Роль собаки, який реагує на вибухи, Баді близька.
Війна змінила все, й кіноіндустрія не стала винятком. Сьогодні в Україні гостро відчувається нестача фахівців майже в усіх сферах. Хтось пішов захищати країну, хтось був змушений евакуюватися, хтось виїхав за кордон. Саме тому зібрати професійну знімальну групу зараз непросто. Іноді доводиться шукати людей далеко за межами України. Одеситів у групі найбільше, але команда вийшла по-справжньому міжнародною.
Оператором став Андрій Тартишніков з Латвії, другим режисером — Сергій Вальдрат з Німеччини, а фокус-пулером (так називають виконавця фокусування об’єктива кінознімального апарату на необхідних за задумом об’єктах) — француз Матіас Ламберт.
— Найдивовижніше було те, що вже за кілька годин роботи ми перестали помічати, хто звідки приїхав, — посміхається Наталія Делієва. — На майданчику звучали дві мови — українська та англійська. Цього було достатньо, щоб чудово розуміти одне одного, працювати як єдиний механізм і не відчувати жодних кордонів. За ці дні ми стали справжньою родиною. Інтернаціональною, але єдиною. Немає значення, у якій країні ти народився. Має значення, що ти приїхав до України, щоб разом із нами створити чесне кіно про наше сьогодення. І якщо заради української історії люди приїжджають до нас із різних країн, значить наша культура, наше кіно і наша правда справді мають силу, яка не знає кордонів.
Галина МАР’ЇНА.
Фото Марії КОЛОСОВСЬКОЇ.
