Мій двір
У 1878 році одеський купець Євген Іванович Шульц замовляє будівництво триповерхового особняка архітектору Феліксу Вікентійовичу Гонсіоровському. Будинок з чотирма атлантами був збудований у 1881 році для здачі в оренду публіці середнього достатку. Потім, у 1895 році будинок перейшов у розпорядження родини Вальтухів.
За радянських часів будівля на Гоголя, 6 стала звичайним житловим будинком. Будинок зараз є пам’яткою архітектури та містобудування місцевого значення.
У дворі будинку №6 знаходиться старий колодязь. Дехто каже, що це не колодязь, а цистерна для дощової води — свідчення періоду історії Одеси, коли не було водопостачання.
Наш двір вважається однією з визначних пам’яток міста. Я жив у будинку на Гоголя, 6 з 1949 по 1965 рік. Добре пам’ятаю атмосферу нашого двору та міста, побут звичайних одеситів. Приходили у двір паяльники, точильники, склярі, і їхні послуги користувалися попитом у мешканців будинку. Білизняні мотузки, протягнуті у дворі, сусіди, що довго спілкуються один з одним, поштові скриньки — це простір мешканців нашого двору. Наш двір та його мешканці — це втілення старої, справжньої Одеси в ті роки.
Коли згадуєш те, що було давно, у пам’яті залишається щось не зовсім звичайне. Так і мені згадалося наше красиве дзеркало. Воно було дуже великим і знаходилося на другому поверсі парадних мармурових сходів, які могли б прикрасити будь-який палац. Скільки облич дивилося в це дзеркало за багато років!
І ось одного разу хтось підняв руку на дзеркало і розбив цей скарб. Для всіх нас, хто жив у будинку, це була втрата чогось особистого і дорогого. Адже ми пишалися цим витвором мистецтва. Щодня дзеркало проводжало нас і зустрічало після уроків у школі або наприкінці робочого дня.
Я не знаю, в якому стані воно зараз. Але, якщо воно існує, я б сказав: «Здрастуй, моє дитинство і моя юність».
Що стосується людей, які жили в різні роки в нашому будинку та дворі, то це вчений-суднобудівник Чарльз Кларк (у 1918—1925 рр.).
У наш час — відомий адвокат А. А. Юхвід, один із засновників клубу «Одесика» при Будинку Вчених А. А. Володимирський, його дружина — архітектор Р. А. Володимирська — автор проєкту Тещиного мосту, доцент Одеського університету Д. С. Бельфор, артист філармонії Л. Левятов, лікар-хірург О. С. Чередников та його дружина лікар-кардіолог Р. І. Чередникова, адвокат Л. Д. Лещенко та багато інших.
Цікавими особистостями стали і мої ровесники. Це директор обласної станції юних техніків Фелікс Залязник. Директором середньої школи №106 став Еммануїл Гор, відомим учителем фізики у школі №43, а потім у гімназії №2 був Лев Ставчанський.
Борис Володимирський став кандидатом мистецтвознавства, працював в Одеському літературному музеї, театрально-художньому училищі, організовував кіноклуби в нашому місті.
Більшість хлопців з нашого двору навчалися у школі номер 43 на Гоголя, 17.
Ми продовжуємо дружити з Ф. Залязником та Е. Гором через роки, через відстані, країни та континенти. Дружать і наші з Феліксом діти. Традиції нашого будинку живуть і продовжуються.
