Перебираючи свої папери, знайшов старий німецький журнал «Шпіґель» (у перекладі — «Дзеркало»), який привіз колись із Німеччини. На обкладинці цього журналу — вже потьмяніла, але дуже виразна фотографія. Канцлер Німеччини Віллі Брандт у столиці Польщі Варшаві стоїть на колінах перед меморіалом героям повстання Варшавського гетто.
Було це 7 грудня 1970 року. Канцлер, поклавши вінок і опустившись на коліна, сказав лише два слова: «Пробачте нас». Тривало це всього 30 секунд, але фотокореспонденти, що стояли навколо, встигли зняти цю сцену. І фотографія колінопреклонного канцлера перед меморіалом мученикам Варшавського гетто облетіла весь світ.
З початком Другої світової війни — 1 вересня 1939 року, після окупації німецькими фашистами Польщі, у Варшаві було створено гетто для остаточного вирішення, за задумом Гітлера, так званого «єврейського питання». Протягом кількох років гітлерівці вивозили з усіх захоплених європейських країн євреїв до створених ними концтаборів, де приречених на смерть в’язнів знищували в газових камерах.
Єврейська молодь, що перебувала у Варшавському гетто, створила підпільну бойову організацію на чолі з Мордехаєм Анелевичем. За допомогою польських друзів до гетто таємно проносили зброю. 19 квітня 1943 року спалахнуло героїчне повстання.
Тривало воно до 16 травня 1943 року. За цей неповний місяць повстанці знищили німецьку охорону. На придушення повстання були кинуті значні сили німецьких військ. Повстанців почали давити танками, і навіть була застосована авіація. Але героїзм повстанців придушити було непросто. Вони зуміли знищити сотні німецьких солдатів. Звісно, сили були нерівними — ніхто з повстанців не залишився живим.
Це героїчне повстання увійшло в історію опору єврейського народу німецьким катам.
Фотографія колінопреклонного канцлера Німеччини Віллі Брандта перед меморіалом героям повстання у Варшавському гетто повернула мене до сьогоднішніх днів.
Розпочата Путіним 24 лютого 2022 року жорстока війна проти України викликала героїчний опір українського народу російським окупантам. Незважаючи на переважаючі сили країни-агресора, керівництво якої було впевнене, що протягом кількох днів захопить нашу столицю — Київ, український народ, ставши на захист своєї батьківщини, показує дива героїзму. Окупанти стерли з лиця землі міста Маріуполь, Сєвєродонецьк. Від цілодобових обстрілів ракетами та артилерією напівзруйновані Харків, Чернігів, Миколаїв. Знищено багато українських сіл.
Незважаючи на те, що 22 липня в Стамбулі було підписано угоду про деблокування українських портів для вивезення зерна на світові ринки, вже наступного дня, за методикою Гітлера, який з легкістю порушував підписані ним міжнародні угоди, окупант обстріляв ракетами одеський порт.
Путін — не вічний. Прийде час — закінчиться ця війна. У Києві, напевно, буде збудовано меморіал, присвячений героїчному опору нашого народу російським варварам. Звісно, до цього меморіалу не приїде майбутній президент Росії, щоб преклонити коліна, як це зробив у Варшаві канцлер Німеччини Віллі Брандт.
Але мені здається, що в російському народі знайдуться притомні люди, які, здригнувшись від усього жахливого, що накоїв в Україні Путін, теж скажуть: «Пробачте нас».
