Першу барикаду в своєму житті я побачив, коли мені було одинадцять років. Йшла війна… Після нападу фашистської Німеччини на Радянський Союз 22 червня 1941 року Одеса, з наближенням ворожих військ, готувалася до вуличних боїв.

7 серпня 1941 року місто було оголошено на облоговому стані. Барикади були зведені по всьому місту. Але перша з’явилася біля Оперного театру. Ну, а після того, як радянські війська, після прориву німців до Криму, залишили Одесу 16 жовтня 1941 року, в місто увійшли фашистські окупанти. Почалися погроми, мародерство. І поруч з ще нерозібраними барикадами я побачив повішених.

Все, що мені, одинадцятирічному хлопчику, довелося пережити — одеське гетто, організоване фашистами на Слобідці, нацистський концтабір, смерть рідних і близьких мені людей, — все це я описав згодом у своїх книгах, попередньо публікуючи матеріали на сторінках рідної мені газети «Вечірня Одеса».

Закінчилася та трагічна війна. І раптом наприкінці 50-х років минулого століття, проходячи повз Оперний театр, я знову побачив барикаду і встановлені перед нею протитанкові «їжаки». Недалеко від барикади юрмився народ, лунали свистки міліціонерів, що відганяли людей. Від жінки, що стояла поруч зі мною, я дізнався, що це знімається кіно.
Фільм називався «Спрага», за сценарієм відомого радянського поета Григорія Поженяна, який у дні оборони Одеси був розвідником у морській піхоті. Разом зі своїми друзями-розвідниками він відбив у німців захоплену ними Біляївку, звідки Одеса живилася прісною водою. А поки Біляївка була в руках фашистів, зневоднене місто страждало від спраги. Біля дворових колодязів вдень і вночі стояли довгі черги з відрами, чайниками, каструлями. Воду в ті дні оборони Одеси видавали за талонами. Ось про це знімався фільм.
Минули роки. Здавалося, та війна і героїчна оборона Одеси залишилися тільки в пам’яті. Але знову, вже втретє, я бачу біля Оперного театру барикади і протитанкові «їжаки».
Нападник на Україну 24 лютого 2022 року божевільний російський диктатор путін заявив, що він врятує український народ від нацистів. Це «порятунок» почався з запеклих бомбардувань Києва, Харкова, Маріуполя, Чернігова та інших міст України, забираючи тисячі життів ні в чому не винних людей і, особливо, дітей, які ніяк не можуть бути тими самими нацистами, про яких заявляв і заявляє путін.
У будь-якій війні народ, що став на захист своєї Батьківщини, перемогти не можна. Можна вбити сотні тисяч людей, але народ винищити не можна, як не можна винищити саме життя. Слава українському народу, який став на захист своєї Батьківщини! Слава Україні!