Народний депутат Артем Дмитрук знає про спортивну інфраструктуру міста не з чуток, адже до спорту має найпряміше відношення, як професійний спортсмен, голова федерації професійного боксу Одеси та Одеської області та засновник Благодійного фонду, який допомагає у становленні юним спортсменам та підтримує тих, хто вже завойовує медалі для нашої країни. У цій статті Артем Дмитрук поділився спостереженнями про нинішній стан одеських стадіонів.
Сьогодні хочеться поговорити про наболіле, про тему, актуальну особисто для мене і багатьох одеситів — про стан міських стадіонів та спортивних споруд. Як професійному спортсмену і тренеру, мені вкрай неприємно спостерігати сумну картину, яка склалася в місті зі спортивною інфраструктурою.
Муніципальний стадіон «Спартак» розташований у самому серці міста, лише один квартал від залізничного вокзалу, побудований у далекому 1928 році і неодноразово модернізувався. Нинішній стан «Спартака» не витримує жодної критики, він нібито так і залишився в минулому столітті: бігових доріжок з гумовим покриттям немає — замість них асфальт, футбольне поле випалене і витоптане, пластикові крісла на трибунах зношені і поламані, всюди осипається штукатурка, у підтрибунних приміщеннях сирість і пліснява. Адже на «Спартаку» ще й базується муніципальна ДЮСШ-9.
Чому ж наші діти повинні займатися спортом в принизливих і, найголовніше, небезпечних умовах? Нагадаю, що два роки тому на «Спартаку» трагічно загинув студент університету імені Ушинського — хлопець повис на незакріплених воротах для міні-футболу. Ворота впали на нього. Студент отримав травми, несумісні з життям. Хлопець помер прямо на стадіоні. Молодої людини не стало, а злочинна недбалість залишилася безкарною. За смерть студента на муніципальному стадіоні ніхто з чиновників так і не відповів, а семирічні розмови влади про реконструкцію «Спартака» так і залишилися просто розмовами. Одеситів продовжують забалакувати розповідями про розробку проєкту та прорахунки кошторису.
Звісно, зі стадіоном «Спартак» усе зрозуміло, ніхто по-справжньому і не збирався навіть думати про нього.
За квартал від «Спартака», у Сільськогосподарському провулку, знаходиться стадіон «СКА». Об’єкт належить Міністерству оборони. Доля «СКА» непроста — землю ще наприкінці нульових продали під забудову, і лише пару років тому об’єкт вдалося повернути військовому відомству.
Стан стадіону «СКА» також радісних емоцій не викликає. Те, що є на стадіоні, весь його зовнішній і внутрішній вигляд — це наповнення з далекого 1966 року. За п’ятдесят п’ять років усе зносилося і прогнило. Стан «СКА» — аварійний і катастрофічний. Зрозуміло, що зараз армія має достатньо турбот окрім спортивних об’єктів, але наявність сучасного стадіону також необхідна для здоров’я та професійної підготовки наших військових. Тим більше, недарма за три хвилини ходьби від «СКА» свого часу побудували військовий госпіталь. Багатьом, хто перебуває в госпіталі, для реабілітації просто необхідний доступний і комфортний стадіон з тренажерами, басейном і залами для ЛФК. А на «СКА» адже і басейн є просто неба, але він також досить давно простоює через небажання чиновників знайти консенсус з військовими і об’єднати зусилля на благо городян. І взагалі подібна розруха в центрі Одеси неприпустима.

Неподалік від «СКА» розташувався легкоатлетичний стадіон «Динамо», що належить Міністерству внутрішніх справ. Треба зазначити, що поліцейські на відміну від військових навели повний порядок на своєму спортивному об’єкті. На «Динамо» побудували базу для легкоатлетів, і туди на збори регулярно приїжджає мій однопартієць і олімпійський чемпіон Жан Беленюк. На «Динамо» привели до ладу старі майданчики і навіть відкрили новий для баскетболу 3х3. Уклали нові високоякісні бігові доріжки.
Тільки є одна неприємність — «Динамо» став недоступним для пересічних одеситів. Вважаю, що товариство «Динамо» повинно повернути одеситам години вільного доступу на стадіон, щоб там могли займатися підлітки з сімей будь-якого достатку, як було раніше. Тому що об’єкт належить не приватній крамничці, а Міністерству внутрішніх справ, яке фінансується з наших з вами податків.
Сусіди по Шампанському провулку, стадіони ОНУ та ОНПУ, перебувають в однаково занедбаному стані. Є інформація, що обидва стадіони хочуть віддати під забудову. Подібна доля вже спіткала стадіон товариства «Локомотив» на вулиці Генерала Цвєтаєва — на його місці звели ЖК «Одеський двір».
Я, як чинний депутат Верховної Ради, зроблю все можливе, щоб не допустити знищення стадіонів політеху та національного університету.
Сьогодні стадіони «ЗРСС» на Бугаївці та ОГАСА на Пішонівській заростають бур’янами і не використовуються за призначенням. На місці таїровського стадіону «Автомобіліст» вже три роки, як мерія обіцяє побудувати гімнастичний зал. Проєкт існує тільки у вигляді візуалізації архітекторів.
Але найбільше мене дивує, що в Суворовському районі, де проживає понад 260 тисяч осіб, немає жодного повноцінного стадіону. І мова не про звичайні пришкільні спортмайданчики. Стадіон у моєму розумінні — це об’єкт зі стандартним футбольним полем 105х68 і біговою доріжкою навколо довжиною 400 метрів. На Пересипу є стадіони «Іван» і «Торпедо», ближче до Лузанівки «ЗОР» і «Продмаш», а ось безпосередньо на перенаселеному житловому масиві Котовського стадіонів немає!
Худо-бідно відновлюється спорткомплекс «Олімпієць». Палац спорту на проспекті Шевченка морально застарів… Я дуже сподіваюся на його оновлення, адже Одеса присутня в попередній заявці України на право проведення чемпіонату Європи з баскетболу.
Занепадає «Крижинка». У місті, яке дало світу безліч олімпійських чемпіонів, практично не залишилося загальнодоступних місць для занять спортом. Можна вважати це персональною провиною кожного, в чиї обов’язки входить розвиток спорту та спортивної інфраструктури. Чому ж зараз, коли особливо гостро стоїть питання про здоров’я та фізичний розвиток нації, наші чиновники перетворюють на труху все, що було напрацьовано минулими поколіннями, і не докладають жодних зусиль для оновлення… і популяризації спорту.
Одесити гідні сучасних стадіонів, де може займатися кожен бажаючий, затишних і доглянутих парків, де будуть гуляти і дихати морським повітрям усі — від малюків до людей поважного віку. Я вважаю, що дитячі майданчики повинні бути укомплектовані не тільки гойдалками та гірками для малюків. Поруч обов’язково повинні бути турніки та елементарні тренажери для всіх бажаючих займатися фізичною культурою просто для себе. А про професійний спорт теж не потрібно забувати. Слід створювати умови для тренувань наших чемпіонів.











