Збірна Нідерландів — збірна України — 3:2
Тринадцяте червня. Амстердам. Група С. Стадіон «Йохан Кройф Арена».
Судді: Бріх, Борш, Лупп (усі — Німеччина).
ВАР: Фріц, Дінгерт (обидва — Німеччина), Беттс, Аттуелл (обидва — Англія).
Нідерланди: Стекеленбург, Дюмфріс, де Фрай, Блінд (Аке, 64), Тімбер (Фелтман, 88), ван Анхолт (Вейндал, 64), де Рон, Вайналдум, Ф. де Йонг, Вегхорст (Л. де Йонг, 88), Депай (Мален, 90+1).
Україна: Бущан, Караваєв, Матвієнко, Забарний, Миколенко, Ярмоленко, Зінченко, Маліновський, Сидорчук, Зубков (Марлос, 13; Шапаренко, 64), Яремчук.
Голи: Вайналдум, 52 (1:0), Вегхорст, 59 (2:0), Ярмоленко, 75 (2:1), Яремчук, 79 (2:2), Дюмфріс, 85 (3:2).
Попередження: Сидорчук, 90+3.
Після матчу головний тренер збірної України Андрій Шевченко так прокоментував поразку своїх підопічних: «Я дуже задоволений грою. Як команда, особливо у другому таймі після 0:2, проявила характер. Незважаючи на поразку, ми запишемо собі матч у плюс. На такому рівні і з таким суперником атакуюча гра вийшла цікавою для глядачів. Була напруга. Мені сподобалося, як хлопці зреагували на напругу. Мені здається, збірна підвищила свій рівень».
Вічна дилема: склянка була наполовину повною чи наполовину порожньою? До гри всі фахівці, в тому числі й вітчизняні, визнавали: грати зі збірною Нідерландів у відкритий футбол — смерті подібно. Тим дивніше було спостерігати за грою в перші чверть години. Обидва суперники хвацько кинулися в атаку з приблизно рівними шансами (у господарів вони, треба визнати, були більш реальними). Однак незабаром стало очевидно, хто господар не тільки поля, але й на полі.
У ці хвилини головними дійовими особами стали син ганського іммігранта Мемфіс Депай та уродженець Одеси Георгій Бущан, який за рік забронював собі місце у воротах київського «Динамо» та збірної України. Депай, якого одесити чудово пам’ятають за грою в Лізі Європи у складі «Фейєноорда» у 2014 році (він тоді фантастичним ударом розпечатав ворота «Чорноморця»), був усюдисущий — бив, роздавав передачі, сміливо йшов в обведення і навіть відбирав. Вихованець одеської ДЮСШ-11 сміливою, самовідданою грою зводив нанівець усі зусилля безперервно атакуючих Депая, Вегхорста, Вайналдума та їхніх партнерів.
Перший тайм закінчився нульовою нічиєю — відбилися, вистояли. Але настрій був тривожний. Вкотре доводиться визнати відставання в техніці. Практично кожне єдиноборство закінчувалося на користь наших суперників. В атаці бракувало швидкості. Слабкою ланкою виявився лівий фланг оборони: Марлос, який змінив на 13-й хвилині травмованого Зубкова, був малоактивний, а Миколенко явно не справлявся з атакуючими випадами нідерландців. Зрештою, саме дві помилки нашого крайнього захисника призвели до двох голів. Грішним ділом подумалося: уникнути б розгрому. На щастя, позначилася висока індивідуальна майстерність Ярмоленка. Його результативний удар у «дев’ятку», без сумніву, претендуватиме на звання найгарнішого гола турніру. А незабаром уже Яремчук головою зрівняв рахунок.

І все-таки нічийний рахунок втримати не вдалося. Як на мене, не вистачило А. Шевченку тренерського турнірного досвіду. Андрій Миколайович не раз заявляв, що його команда твердо дотримується принципів активної атакуючої гри. Але вірність принципам — не догма. Чому б не випустити на заключні хвилини матчу того ж Степаненка? Може, тоді б не довелося невисокому Зінченку намагатися виграти «другий поверх» у височенного Дюмфріса.
Як би там не було, не можу не погодитися з оцінкою матчу А. Шевченка. Команда виглядала гідно. «У нас ще дві гри, і я сказав, що треба чіплятися за свої шанси. Потрібно готуватися до гри з Північною Македонією», — зазначив тренер. Матч з балканцями, який видається багато в чому визначальним для збірної України, буде, м’яко кажучи, непростим. По-перше, збірна Північної Македонії — далеко не «ліва», як уявляється деяким, команда. У протистоянні з австрійцями вона виглядала вельми пристойно. По-друге, багато чого, якщо не все, залежатиме від настрою наших футболістів. Вже хто-хто, а одесити на прикладі «Чорноморця» знають, як після феєричної гри з фаворитами в наступному матчі зі скромним суперником у діях гравців ні з того ні з сього з’являються розслабленість, розхлябаність, самовпевненість. Хочеться сподіватися, що тренери врахують цей неприємний феномен, властивий вітчизняному футболу.
А головною (і, на жаль, драматичною) подією перших днів чемпіонату став епізод у матчі між збірними Австрії та Фінляндії: у нешкідливій ситуації півзахисник Крістіан Еріксен впав на газон і втратив свідомість. Як розповів лікар збірної Данії Мартін Боесен, Еріксен переніс серцевий напад: «У нього зупинилося серце. Його вже не було з нами, поки ми його не реанімували. Нам вдалося повернути його досить швидко. Наскільки ми були близькі до летального результату? Я не знаю. Зараз усі тести в нормі».
Футболіста після реанімації на полі госпіталізували. На щастя, найстрашніше позаду: гравець з вікна лікарні помахав своїм шанувальникам і подякував за підтримку: «Дякую, я не здамся. Зараз почуваюся краще, але хочу зрозуміти, що зі мною сталося. Хочу висловити подяку за все, що зробили для мене».











