вт, 17 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

У спекотному червні 1961 року середня школа № 105 міста Одеси випустила зі своїх стін чергових 26 учнів. Усі ці діти народилися майже наприкінці війни, у 1944 році. Багато хто з них — в окупованій німцями та румунами Одесі.

Усі хлопчики випускного 10-го класу навчалися в цій школі з 1951 року, а всі дівчатка почали в ній навчатися з 1954 року. Чому так? Річ у тім, що до 1954 року СШ № 105 була школою тільки для хлопчиків, а розташовані поруч СШ № 36 (нині Рішельєвський ліцей) і СШ № 45 – тільки для дівчаток. Але вийшов новий указ, і школи обмінялися хлопчиками-дівчатками.

Так виникли в 105-й школі два нових класи: 4-А і 4-Б. Їхніми класними керівниками стали дві вчительки початкових класів з великим досвідом роботи – Дора Петрівна Гришина та Тамара Федорівна Кравченко.

Непривиті до навчання в різностатевому колективі, спочатку багато хлопчиків і дівчаток соромилися сидіти за однією партою і придивлялися один до одного… Але минув період адаптації, і багато хто поголовно закохався, демонструючи свої почуття смиканням за косички, несподіваними підніжками. У одних кохання тривало один тиждень або чверть, у інших виявилося на все життя. Особливим успіхом у «чоловічої статі» користувалася чорноока, рум’янощока і кучерява Оля Мессель.

Діти з 4-А класу краще навчалися. І саме цей клас надалі дав золотого медаліста — стрункого блакитноокого і білявого Альошу Семенова та срібну медалістку – красуню з дивовижними розкосими очима Валю Арнаутову.

Це був час піонерських лінійок, час горнів, барабанів, збору макулатури та металобрухту. Незмінними головами ради загону в 4-А і 4-Б класі були Альоша Семенов і Валя Вербицька (нині Валентина Кисельова).

У піонери хотіли потрапити всі. Перший час дуже хотіли бути піонерами і з гордістю носили шовкові або сатинові червоні піонерські краватки. Вони дуже м’ялися, і їх потрібно було прасувати щодня. З часом деякі учні «зловмисно» їх не одягали, що викликало нарікання класного керівника з відповідним записом у щоденнику.

У 1958 році ці два класи були об’єднані, і створено єдиний у школі 8-й клас. Його класним керівником стала дотепна, завжди усміхнена Флора Абрамівна Ушан, яка зуміла об’єднати учнів і сприяти їхній міцній дружбі на багато років.

Надалі після закінчення школи були створені благополучні сім’ї: м’яка, поступлива Белла Зісман і колючий, з величезною копицею волосся на голові Віталік Хахам; тоненька пишноволоса блондинка Валя Опольська та добродушний, чуйний Ігор Федорівський.

Старшокласники майже щотижня збиралися в квартирі товариської Ані Заславської, щоб потанцювати, посміятися, обговорити шкільні справи. На таких вечорах любили поговорити про політику, пофілософствувати, посперечатися два вічних романтика – Вітя Ляховський і Юра Смирнов. Хлопці любили на цих посиденьках позмагатися в шахи. Усім класом їздили поплавати і позасмагати в Лузанівку, на «наше місце», разом відпочивали в наметовому таборі на Турунчуку.

Більшість вступила до вишів, має вищу освіту, займає гідне місце в житті. Душею компанії був Толік Бойко, майстер спорту з шахів. Володар престижної сауни Коля Селіванов – майстер спорту з настільного тенісу. Завжди оригінальний Шурик Казіміров став артистом театру і кіно, до того ж художником. Розсудливий Вова Марков освоїв аудиторське мистецтво. Рано проявивши свої організаторські та комерційні здібності Яша Шпінарев став успішним бізнесменом, батьком і дідусем численних дітей і онуків. Валя Опольська – лауреат усіляких міжнародних фотоконкурсів.

Усі ці роки через кожні кілька років випускники із задоволенням зустрічаються в атмосфері загальної поваги та любові один до одного. На кожному ювілеї, перебиваючи один одного, вони неодмінно згадують усілякі шкільні історії. На одному з таких вечорів аж через 20 років було зроблено зізнання найчеснішим і наймилішим Додіком Золотаревським, що через дитяче кохання до співучениці, яка отримала двійку, він скоїв «лицарський» вчинок і втопив у шкільному дворовому туалеті класний журнал. Тоді це викликало великий переполох у школі, але «лиходія» не було знайдено…

Неодмінно на зустрічах згадуються співучні, які виїхали на постійне місце проживання до Америки та Канади: Гена Кримон, Ліна Гланц, Ліза Марголіна. Усі активно спілкуються не тільки на ювілеях, але також постійно телефоном, Інтернетом. З теплотою згадуються улюблені друзі, яких вже немає на світі, і яких вже ніколи не буде…

Неодмінно на зустрічах говорять про шкільних вчителів. Наприклад, про вчителя фізкультури Дмитра Ісайовича Штейнберга, якого знає не одне покоління учнів 105-ї школи. Про директора, вчителя математики Аркадія Андрійовича Примака, про завуча, вчителя хімії Степана Івановича Баранова, вчителя історії Якова Олександровича Цвіте, вчителя російської мови та літератури Семена Євсейовича Вайнштейна та інших.

У 2004 році разом відсвяткували в ресторані свій день народження, там же сфотографувалися. І зробили нову шкільну віньєтку… де всім вже по 60 років.

P.S. До речі, СШ № 105 – одна з найстаріших шкіл у місті і була відкрита в 1902 році. У ній навчалися герой-підводник Олександр Марінеско та лауреат Нобелівської премії, всесвітньо відомий фізик Георгій Гамов.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса