Про ремонт нашого багатостраждального у ветхозавітній «хрущовці» під’їзду ми клопотали десятиліттями. Але, видно, недоклопоталися, бо вікна залишилися старі, умовно закриваються. Оновили тільки стіни. Зате пофарбували їх у такий зелений колір, що липи біля нашого будинку зажурилися і сором’язливо згорнули своє листя. Працювали кілька днів, поки запахом фарби не просяклося все в квартирі. Ще б пак! Адже в дикий зелений колір пофарбували не тільки панелі, але й… поштові скриньки.

Пощастило лише дев’ятій квартирі: видно, не вистачило фарби, і скринька нормального синього кольору та заводського фарбування тепер єдина нагадує про ті часи, коли цей атрибут поштового зв’язку був накопичувачем адресної кореспонденції, а не частиною стіни. Адже завзяті комунальники в малярському пориві зафарбували на скриньках номери квартир, так що листоноша Жанна тепер має головний біль…

Здавалося б, дрібниця, адже під’їзд все-таки відремонтували. Але мене ця історія сильно зачепила. Стала тією краплею, в якій відбилася неповага до людей, що все більш відверто проявляє міська влада Ізмаїла. Минули ті часи, коли депутат міськради, підприємець Абрамченко, обраний потім мером, запевняв мешканців мікрорайону Фортеця, що без їхньої згоди не побудує у дворі свій магазин мережі «Бриз».
Тепер, коли за автобусною зупинкою, у зеленій зоні, починали будівництво чергового торговельного «дворика», мешканці мікрорайону питали один одного, що це буде, і зітхали про дерева, які рубали на догоду комерційному підприємству. У нас вже давно ніхто нікому нічого не пояснює, тим більше, не питає дозволу. А коли городяни самі виявляють незгоду і заявляють протест (так було і з зачисткою у Фортеці майданчика під торговий комплекс), їх просто ігнорують.
Влада вважає, що їй видніше, що для нас краще. І цього літа ми повною мірою скуштували плоди її політики у сфері озеленення (точніше, «знезеленення») міста, коли перебігали по суцільній розпеченій тротуарній плитці від одного пенька до іншого, «охолоджуючись» лише спогадами про крони, що колись шуміли над головою.
Напевно, для того, щоб компенсувати нестачу зелені в місті, ізмаїльське керівництво не тільки наш під’їзд «озеленило», але й саме поZеленіло. Міський голова прямо заявив, що піде на місцеві вибори від «Слуги народу». Але ж останні президентські та парламентські вибори показали, що виборці Андрія Абрамченка — міська громада Ізмаїла — зовсім іншої, можна сказати, протилежної політичної забарвлення! А від зарваного «слуги» за недовгий час його панування відсахнулися навіть ті романтики, хто за нього голосував.
Але нас знову ніхто не питає. Вважається, міське начальство краще знає, що для нас важливо, що нам потрібно, що для Ізмаїла вигідніше. Зрештою, що просто красиво. Скажіть спасибі, що вхідні двері в квартиру зеленою фарбою не заліпили…