пн, 16 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

Небагатолюдно на вулиці, «небагатолюдно» і на телефонному чергуванні. Але все ж — «Вечірня Одеса» виходить, пошта її доставляє (єдина скарга була від Н. Ф. Кашиної з проспекту Добровольського, 70. 69-те поштове відділення, виправляйтеся!), і читачі, як і раніше, використовують наше щотижневе спілкування для того, щоб дізнатися, запитати, поскаржитися, поділитися.

І не з теми підступного вірусу та карантину, уявіть собі, почалася розмова.

— Розмовляю з вами, шановні журналісти рідної «Вечірньої Одеси», зазвичай мовчки, читаючи публікації у випусках за вівторок і четвер. А тут вирішив поговорити, — пояснив Г. І. Савченко.

Наш вірний читач знає всіх авторів, багато публікацій зачіпають його розум і серце, у нього своя думка про державний устрій, про війну і мир, сучасний театр, людські стосунки. Зворушують і подобаються, зізнався, статті Валентини Гайдаєнко, Георгія Пилипенка, публікації Сергія Гриневецького та Миколи Палтишева.

— Читав «Трубку капітана» Аркадія Хасіна («ВО», 5 березня ц.р.), і, як дійшов до рядків «Наближається 75-та річниця великої Перемоги багатонаціонального радянського народу над фашизмом», так сльози навернулися… Для мене день Перемоги — це і День пам’яті. Батько-офіцер загинув у Ростові-на-Дону, коли втретє штурмували міст. Міг би вижити, але в останньому своєму листі братові зі шпиталю він написав: «Завтра шпиталь евакуюють, але я поведу своїх бійців у бій…». Ростов-на-Дону був звільнений… Можна роман написати про те, скільки пережили ми з мамою від термінової евакуації з Ізмаїла і до Дня Перемоги. Як потім мама зустрічала кожного солдатика, який спускався з пагорба в Очакові, сподіваючись, що це мій батько. І біль втрати так довго не відпускав, тому мені зрозумілі думки і почуття

В. Гайдаєнко. Я — з категорії «діти війни», але мені не 1000 обіцяних гривень потрібні, хоча для мене це великі гроші. Опустили б у поштову скриньку кілька теплих слів на листівці, нехай і всім однакові. Вибачте, що про особисте говорю…

Не вибачайтеся, кожну весну, з наближенням пам’ятних військових дат, ми спостерігаємо наплив спогадів у наших вікових читачів. А цього року ще й зависло питання — як будемо відзначати день визволення Одеси, країни?

А Великдень? Про це запитувала Наталія Георгіївна Чернишова «від імені та за дорученням» ще кількох наших читачів. Повідомимо, що знаємо. Є ініціатива Президента «Великдень вдома», незабаром обіцяли презентувати цей проєкт. Поки тривають наради з главами церков. З відкритих джерел відомо, що в УПЦ МП схиляються до богослужінь на вулиці, але конкретно про організацію Великодніх свят офіційно ще не висловилися. Не прийняли рішення щодо формату Великодня і в ПЦУ. Розглядається варіант богослужіння на відкритому просторі з дистанцією для вірян. Там вважають, що свято — це емоційний фактор, який також позитивно впливає на імунітет. Щодо освячення пасок, у Житомирі, наприклад, запропонували освячувати їх прямо на виробництві та продавати вже освяченими. Про Радоницю. Не виключено, що поминання покійних перенесуть на Троїцьку батьківську суботу (6 червня). Римо-католики вже зараз проводять богослужіння в онлайні, літургії звершуються без парафіян, служби транслює католицьке радіо і ТБ. Освячення дарів на Великдень, найімовірніше, проведуть так: старшому члену сім’ї дозволять це зробити після прочитання спеціальної молитви. В Українській греко-католицькій церкві вже визначилися: служби без участі вірян, онлайн-трансляція, жодних процесій у Страсну п’ятницю, освячення пасок на вулиці, ікони не цілувати, до плащаниці не прикладатися. Словом, і церква проходить випробування коронавірусом. В облдержадміністрації губернатор зустрічався з представниками релігійних організацій, і, як повідомляється, домовилися про розробку спільного плану великодніх заходів, що враховують карантин.

Багато питань про те, що можна і чого не можна під час карантину, ставили наші читачі. Не будемо повторюватися, відсилаємо до публікації роз’яснень з офіційних джерел у цьому номері газети.

А ще, вже на моє прохання, розповідали про своє життя на карантині. Стисло і по репліках: «Вона, життя, однозначно сповільнила темп і наповнилася тривогою», «з’явилася можливість прочитати давно відкладені книги і подивитися кіно», «60+ бунтують, і правильно — чому нам не можна гуляти?!», «…дуже хочеться до моря і дивитися на квітучі магнолії»…

Так, ця вірусна весна багато чого змінила, але із заголовком я все-таки погарячкувала: не можна поставити життя на паузу, ми живемо його таким, яке воно є зараз. Бережіть себе, фільтруйте інформацію, не допускайте її надлишку, шукайте плюси у вимушеному ув’язненні і будьте здорові.

У понеділок, 13 квітня, на «гарячому телефоні» «Вечірньої Одеси» 764-96-43 з 10.00 до 12.00 чергує редактор Олег Станіславович СУСЛОВ.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса