Понад сімдесят років ми були найбільш читаючою і найбільш не виїзною нацією. Коли впали обмеження і з’явилася можливість подорожувати за кордон, виявилася дивовижна особливість: багато наших туристів, потрапляючи, наприклад, до Парижа, вимагали від гіда показати їм за один екскурсійний день усе, про що вони читали і чули протягом усього попереднього життя.

Дещо подібне відбувається зараз, після неймовірно результативних виборів. Адже ми протягом п’яти років покірно слухали пафосні виступи одягненого в камуфляж головнокомандувача, а також слухали слова прем’єрів про нібито успішні реформи. І нічого, терпіли. І до останнього моменту не знали, чим закінчаться збір аналізів і дебати на стадіоні. Як виявилося, чотири мільйони українців готові були покласти голову на плаху ще на п’ять років. Тобто одиницею виміру для «покращення» були обрані роки. До речі, прем’єр Гройсман нещодавно заявив, що він пропрацював «всього три роки».

А тепер, після всього цього, ми вимагаємо від новообраного президента кардинальних змін і чудових перетворень вже на десятий або двадцятий день після обрання. Тут можна відповісти тільки словами Некрасова:

Почекайте, дітки,
дайте тільки строк,
Буде вам і білка,
Буде і свисток.

Тут же послідує запитання: а який термін? Можна відповісти: в основному, після парламентських виборів. Тут послідують наступні запитання: а чому? чого ми чекаємо? А тому, що у нас парламентсько-президентська форма правління і багато ініціатив президента підлягають затвердженню парламентом. В даному випадку парламентом, що тісно співпрацював з колишнім президентом, який пішов в опозицію. До цього фактичного опозиційного союзу примикає і невідставлений прем’єр разом зі своїми міністрами.

Це ще не все. Колишній президент, як досвідчений і вельми досвідчений політик, своєчасно, в тому числі і в останні дні перебування на посаді, постарався і в усіх інших гілках влади розставити своїх призначенців. Хоча і в парламенті, і в усіх інших гілках влади є багато чесних і порядних людей, готових служити народу України, керуючись, в першу чергу, не прізвищем президента, а інтересами країни.

До речі, прем’єру Гройсману випав історичний шанс дійсно показати, як можна управляти економікою країни. На повному серйозі — це його зоряний час. Іншої можливості не буде. Адже прем’єра більше ніхто не примушує вписуватися в схеми колишнього президента (якщо це не власні схеми). Адже за підтримки пробуджених здорових сил і за всемірної підтримки нового президента прем’єр за залишений час може здійснити низку давно очікуваних і корисних справ. В тому числі, в питанні газових тарифів, в оптимізації роботи митниці тощо. У разі успіху його нова партія заслужитиме довіру виборців.

Однак, як ми бачимо, президенту замість привітної допомоги частіше доводиться стикатися з обструкцією з боку представників влади, що йде. Не потрібно бути великим психоаналітиком, щоб оцінити клімат відносин. Наприклад, президент приходить до Верховної Ради для наради з лідерами фракцій. Ще нічого не обговорювалося. Тільки зібралися. Президент звертає увагу, що в приміщенні прохолодно. Гостинний господар в особі А. Парубія тут же відповідає: «А вам ніхто легкого життя і не обіцяв».
А один з гучних лідерів фракції з рейтингом, що згасає, починає погрожувати президенту долею Піночета. Цей же оратор потім обурювався, що прізвище Піночета не увійшло до стенограми. Цей же оратор, почувши слово «референдум», забув, що це широко поширена у світі практика народовладдя. Оратор згадав тільки про те, що Гітлер теж проводив референдум. Доречніше було б згадати, що Гітлер в гонитві за рейтингом теж використовував епатажні промови, як даний оратор.
Якщо лихослів’я і маніпуляції знаходять собі їжу на рівному місці, то можна уявити, як пожвавішає партія війни, якщо новий президент скаже хоч півслова про прямі переговори з РФ з питань миру, звільнення наших моряків тощо.
А поки що чути претензії до кольору сорочки, в якій президент відвідав бліндажі в зоні бойових дій, йдуть маніпуляції у зв’язку з допомогою багатодітній вдові загиблого шахтаря, спекуляції терміном «бізнес-партнер». Завдяки спільникам по розграбуванню бюджету, липовим тендерам і фальшивим приватизаціям, поняття «бізнес-партнер» вже давно набуло негативного відтінку. Однак у творчому колективі, де працюють сценаристи, художники, постановники та інші творчі люди, теж існують такі поняття, як бухгалтерія, доходи і витрати, прибуток і зарплата, податки тощо. У певному сенсі ці творчі люди теж можуть бути названі бізнес-партнерами. Але вони нічого спільного не мають зі Свинарчуками та іншими наперсточниками, які грабували нашу країну. Тому немає нічого дивного, що в умовах запеклого опору влади, що йде, Володимир Зеленський до свого секретаріату запросив людей, які заслужили довіру і проявили високі інтелектуальні здібності.
Побажаємо ж обраному президенту і всім, хто його підтримує, великих успіхів у досягненні завдань, що стоять перед Україною на шляху до встановлення миру, відродження економіки та подальшого успішного розвитку.