Це питання, правда, в дещо іншій редакції, газета поставила в номері за 8 листопада минулого року, коли резонансний судовий процес у Малиновському районному суді м. Одеси тільки набирав обертів.
Нагадаємо, що на лаві підсудних опинилося восьмеро осіб на чолі з мером Геннадієм Трухановим, яких Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) та Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) звинувачують у «іграх» з бюджетними коштами при придбанні містом колишнього адмінкорпусу заводу «Краян» по вул. Косовській, 2Д, де зараз розмістився Центр надання адміністративних послуг Одеської міської ради (так звана «Євромерія»). Зокрема, обвинувачення вважало, що куплена будівля не коштувала 185 мільйонів гривень, отже, частина грошей пішла кудись «наліво». Тому-то в справі фігурує частина 5 статті 191 Кримінального кодексу — «привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою». А це, між іншим, від 7 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звісно, якщо провина буде доведена.
На публікацію у «Вечірній Одесі» надійшло багато читацьких відгуків. Відзначу два з них. Так, дівчина, яка представилася Веронікою, написала, що «…Справи судові — це вкрай важливо і дуже потрібно для розуміння ситуації та формування громадянської позиції». А Ігор Петрович Мусієнко додав: «Кримінальна справа мера Одеси — це показник якості розслідування НАБУ. Більшість тверезомислячих людей розуміють зміст і мету цієї затії».
І ось минуло шість місяців, адже перші засідання відбулися в жовтні минулого року. Судовий процес розвинув небачену для нашої Феміди швидкість. Справу слухали за вахтовим методом: тиждень засідань, кожен робочий день з ранку до вечора, потім тиждень відпочинку. Шість місяців управління містом проходило в форс-мажорних умовах, оскільки мер Геннадій Труханов та його заступник Павло Вугельман, як і всі інші обвинувачені, сумлінно ходили на всі засідання. За півроку суд заслухав 215 сторінок обвинувального акту, дослідив 67 томів письмових доказів. Було допитано близько ста свідків сторони обвинувачення. Загалом, з такими темпами судовий процес стрімко наближався до дебатів сторін, ну, і потім — до винесення вироку.
Але не тут-то було! На засіданні, що відбулося минулого тижня, прокурор САП, відчувши, мабуть, що озвучені в суді документи ніяк не дають відповіді на питання «За що судять мера?», попросив відкласти судовий розгляд, щоб… змінити обсяг обвинувачення! Причому про суть майбутніх змін не сказав ні слова. Але попросив три тижні для підготовки нових процесуальних документів та узгодження їх з вищестоящим прокурором. Адвокати обвинувачених категорично заперечували проти зміни обвинувального акту, погоджуючись лише на два дні перерви. Суд, керуючись нормами Кримінально-процесуального кодексу, задовольнив клопотання прокурора САП, але дав на підготовку документів тиждень.
Тому наступне судове засідання має відбутися сьогодні, 16 квітня. Може, тепер буде виразно, з незаперечними доказами, озвучено, що ж ставиться в провину меру Одеси?
Поки ж півроку виснажливого, але безплідного судового процесу дало підставу Геннадію Труханову заявити, що «…ніхто з нас за час процесу так і не почув, яку статтю чи букву закону я як обвинувачений, як міський голова, чи мої підлеглі порушили. Ми тільки чули сумніви обвинувачення в доцільності одного з прийнятих нами рішень».
Про те, які зміни будуть внесені до обвинувального акту, газета обов’язково розповість.
А також спробує з’ясувати, яку економію бюджету Одеси принесло переселення муніципальних департаментів з різних міських приміщень до «Євромерії». Адже наскільки зручніше стало одеситам користуватися Центром надання адміністративних послуг — очевидно. І які тоді сторона обвинувачення спробує навести доводи, що доводять, що купівля адмінбудівлі «Краяну» була недоцільною і непотрібною громаді?
Ну, і заодно хотілося б зрозуміти, скільки коштів — вже з державного бюджету — витрачається на проведення судового процесу (відрядження представників сторони обвинувачення, їх проживання, харчування тощо), процесу, який з першого ж засідання дав підставу поставити питання: «Так за що ж судять мера?».











