ср, 18 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

Найвіддаленішою від нас, а тому найважчедоступною за відстанню країною Шенгенської простору є Ісландія. Її називають країною льоду та вогню. Значна частина території країни вкрита льодовиками, а вогонь періодично виривається з кратерів діючих вулканів з важковимовними іменами.

Сама назва столиці країни — Рейк’явік — перекладається як «димляча затока». Слово «вік» у назві міста давньоскандинавською мовою означає морську затоку. Тому мешканців скандинавських заток називали вікінгами. Сьогоднішні норвежці, шведи, данці, ісландці — нащадки вікінгів. Ісландія з’явилася на карті завдяки норвезьким вікінгам. Відкрита, заселена та освоєна вона була за провидінням долі.

Цей далекий острів на своїй внутрішній території вкритий вічною мерзлотою, а на узбережжі, завдяки Гольфстріму, є низькоросла рослинність, трави та ягоди, пасуться барани та низькорослі, але витривалі коні, шумлять водоспади, б’ють фонтани гейзерів, літають морські птахи, підходять кити. І головне, живуть працьовиті люди, які дбайливо зберігають свої традиції та свою давню мову.

Не можна псувати мову саг термінами новомовності типу: факс, музей, туалет. Тому факс називається листом довгого шнура, музей — це столи з розставленими предметами, а туалет перекладається як «місце колективного очищення».

Відкрили цю землю вогняних вулканів та вічного льоду випадково. Давні вікінги за скоєння тяжких злочинів не страчували винних, але виганяли їх разом з усім їхнім сімейством, худобою та тваринами. Вигнанці вантажилися на свої човни-драккари і йшли у відкрите море, довіривши долю стихії хвиль та вітрів. З собою для їжі вони брали в’ялену-солону тріску. Йшли в невідомість, виснажувані штормами. Багато хто гинув. Найбільш стійкі зуміли дійти до землі, яку назвали Ісландією.

Для обґрунтування поселення важливо було вибрати місце, куди течії океану приносять колоди, дошки та все, що плаває в океані і може стати в нагоді в будівництві або для багаття. Вікінги кинули в океан колоди і стежили за місцем, до якого ці колоди будуть прибиті океанською течією. Так виник Рейк’явік. Коли налагодилося сполучення між Норвегією та Ісландією, не всі витримували довгий, повний небезпек шлях. Менш стійкі припиняли плавання і висаджувалися на півдорозі. Так були освоєні Фарерські острови.

Там для вибору столиці вчинили простіше: провели дві лінії: з півночі на південь і зі сходу на захід. У центрі перетину заснували столицю Торсхавн — на честь бога Тора. Місце виявилося найбільш дощовим і вітряним. Тут найрідше селяться морські птахи, а, отже, менше пташиного м’яса та яєць, які вживають в їжу. За часів Унії Ісландія та Фарери перейшли від Норвегії до Данії.

Після Другої світової війни Ісландія встановила незалежність, а Фарери залишилися у складі Данії, хоча мають автономію, свій прапор, свої гроші (поряд з данськими) та свою футбольну команду. Данія щедро субсидує Фарерські острови та надає позики. Коли настає час віддавати борги, починаються розмови про референдум щодо відділення від метрополії, старі борги прощаються і виділяються нові позики.

Ну, і на завершення коротка сага, як результат натхнення.

Знову мрію вголос я,
Ніби б у далекому плаванні
Йду на драккарі вікінгів
І, не втрачаючи віри,
Думаю: а чи вистачить духу
З ними дійти до Ісландії,
Чи разом з баранами
Висадитися на Фарерах?

Але хочеться в лід і полум’я,
Зневаживши велику небезпеку,
Разом з відважним народом
Пізнати і нужду, і горе,
І нехай водрузиться прапор,
Де хрест, як вогонь, буде червоним
З білим, як лід, обводом
На тлі синьому, як море.

Ми знаємо, з обледенінням
Зустрітися нам доведеться.
Пройдемо будь-які маршрути,
І разом, і поодинці.
А раптом порив натхнення,
Як гейзер, в мені вибухне!
І кожні чотири хвилини
Я буду записувати рядок.

Тоді я розповім у сазі,
Як наші колоди прибилися,
Як будували ми Рейк’явік
Серед пустелі безмежної,
Варили пиво і брагу,
І жінок палко любили,
І не шукали слави,
І не втрачали надії.

Пишу на телячій шкірі:
Ще не з’явився папір.
Пишу правдиво і чесно,
Що було, що є і що буде.
І таємно сподіваюся все ж,
Що не зникне сага,
Нехай автор буде безвісний,
Але нехай прочитають люди.

Ісландія, ти — загадка,
Ісландія, ти — прозріння,
У базальті ти проклала
Шляхи до духовної свободи.
Ти сумному даруєш радість,
Художнику — натхнення,
Недарма тече в твоїх жилах
Тепло благородної природи.

На карті ти десь з краю,
Вдалині від Парижа і Рима,
Але в метушні змінній
Ніхто тебе не осудить.
Так нехай же тебе пестять
Теплі води Гольфстріму.
Нехай будуть благословенні
Всі мореходи і люди!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса