Літо — це пора, коли все квітне. Тішать око найгарніші квіти.

Одного ранку Саша прогулювався парком і почув тихий шепіт під ногами. Маленькі квіточки кульбабок розмовляли між собою. Вони казали, що до парку приходять дивні велетні й топчуть їх. Саша злякався і став озиратися навколо — чи немає поруч велетня?
Але поблизу жодного велетня не було. Лише бігали по траві, збиваючи жовті квіточки та пухнасті шапочки кульбабок, такі ж діти, як Саша. І тут він зрозумів, що квіти говорять про людей. Він обережно обійшов жовті кульбабки і пішов гратися на спеціальний майданчик, де не було ані квіточок, ані трави. І став розповідати іншим дітям, про що говорили кульбабки.