Мурчик — сірий непосида — випив вершки у сусіда,
Свині в рильце дмухнув, в рильце ніс засунув.
Мусить все розвідати, зі щеням побігати…
— Не пустуй, — сказала мама. Але кошеня наше вперте!
Молока діжку на підлогу скинув з полиці і заплакав.
— Молоко розлилося! Як же так сталося?
Заспокоїла корова:
— Молока тобі дам знову.
Обережнішим будь, кошеня, стій спокійно, як теля.
Свинки в калюжі відпочивають, спинки брудом поливають —
До них поспішає упристриб сірий пустунчик.
Там води налито повне корито,
Мурчик вмивався, плюх — і викупався.
Ось щеня грається, лапою м’яч ганяє.
Попустувати з сусідом хоче непосида.
Грізний дядько Петя їх у кущах помітив,
Закукурікав дзвінко — налякав кошеня.
Чекає кошеня кішка, сидячи біля віконця.
Розповів він Мурці про свою прогулянку.
— Ти, синку, вже великий,
Не крутись увесь день дзиґою,
Так пустувати не треба…
— Я не буду, мамо!











