У першому новорічному номері газети сторінка «Білий парус» розповіла про молоду письменницю Олену Серкову, яка представила на суд читачів свої перші книги. Тоді ми познайомилися з однією з пригод сірого кошеняти Фіми. Зараз же морозна погода викликає бажання опинитися в затишному кріслі та читати малюкам іншу книгу — про пригоди Зимовика, якого оживила снігова фея. Нагадаємо, з Оленою можна спілкуватися у Фейсбуці.

Вдихнувши морозне повітря, Зимовик блимнув оченятами-ґудзиками, озирнувся, але нікого не побачив: крихітка-фея встигла кудись пурхнути. Він подивився у вікно, де в просвіті між шторами миготіли різнокольорові вогники. За секунду до зеленої красуні підбігла одна з тих дівчат, які ліпили його зі снігу, і повісила на гілку блискучу цукерку. «От би й мені опинитися поруч із дівчинкою та її чарівними вогниками!» — подумав Зимовик.

Сніговик поворушив однією круглою ніжкою, потім іншою. Зробивши перший крок, він попрямував до вікна і постукав по склу м’якою смугастою рукавичкою. Однак його стукіт був занадто слабким, щоб його почула дівчинка. І сніговику нічого не залишалося, як стояти біля вікна і дивитися на різнокольорові вогники, що без утоми миготіли на високому дереві. Незабаром на склі з’явилися білі щільні візерунки і закрили від сніговика танцюючі на дереві вогники. Зимовик сумно зітхнув і озирнувся. Він, як і раніше, був один.

«Цікаво, чи є ще такі, як я?» — задумався він і вирішив трохи прогулятися. У сусідньому дворі, куди прийшов Зимовик, стояли аж два таких самих, як він, сніговики. Ось вони, нові друзі!
— Привіт! — поспішив до них Зимовик. Він по-дружньому помахав ручкою-гілочкою. Але незнайомцям було зовсім не до нього — вони захоплено базікали.
— А мені подарували ось ці чудові штуки! — Зимовик показав свої смугасті рукавички.
— Фі, — поводив носом-морквиною сніговик у шарфі, — звичайна синтетика. І називаються ці штуки рукавичками, — додав він заумно.
Зимовик зніяковіло сховав свої ручки за спину, а незнайомці продовжили розмову про одяг, який їм дістався. І Зимовик поплентався далі. Вулиці маленького містечка, де він з’явився, були порожні, тому ніхто не вигукнув із цікавістю: «Дивіться, живий сніговик!».