Чи доводилося вам бачити президента в трусах? Причому президента не якогось там ТОВ чи обласної федерації настільного футболу, а суверенної країни? Двадцяти семи з половиною тисячам одеситів це вдалося. 24 жовтня 1990 року вони на стадіоні «Чорноморець» спостерігали за матчем розіграшу Кубка УЄФА між «моряками» та «Монако», де в нападі гостей розпочинав свою блискучу європейську кар’єру колишній технік телефонного оператора Ліберійської телекомунікаційної корпорації Джордж Веа.
ПРАВДА, тоді він ще не був президентом Ліберії. Ба більше, він і зараз ще не президент (другий тур виборів мав відбутися 7 листопада нинішнього року, але жодних відомостей про це поки що не надходило). Але сам факт успішної політичної кар’єри колишнього футболіста не може не вражати.
За роки виступів у ліберійських клубах, у «Монако», «Парі Сен-Жермен», «Мілані» та «Челсі», Джордж Таугон Манне Оппонг Аусман Веа двічі вигравав чемпіонати Ліберії, чемпіонат Франції, двічі — першість Італії; ставав володарем Кубків Ліберії (2 рази), Франції (3) та Англії. У 1995 році йому, першому з африканців, було вручено «Золотий м’яч» найкращого футболіста Європи, тоді ж його було визнано Гравцем року ФІФА. Тричі його називали найкращим гравцем Африки. Під 43-м номером його включено до списку найвеличніших футболістів ХХ століття за версією «World Soccer».
Після завершення ігрової кар’єри грізний форвард пожинання заслужених лаврів віддав перевагу клопіткій політичній кар’єрі. Він створив партію «Конгрес за демократичні зміни» і сміливо пішов на вибори 2005 року. Ось тоді він переконався в тому, що забивати м’ячі набагато легше, ніж орієнтуватися в політичних інтригах. Веа переміг у першому турі, зібравши 23,7 % голосів проти 14,9% у майбутнього лауреата Нобелівської премії Елен Джонсон-Серліф. У другому турі за нього проголосували 40,6%, але в Елен їх набралося 59,4. Так вперше в історії Африки президентом країни було обрано жінку.
Як сприйняв поразку Веа? Філософськи. Поїхав до США, де пізнавав ази державного управління, політології та менеджменту. У 2014 році здобув маленьку перемогу — у боротьбі за крісло сенатора від графства Монтсеррадо. Суперником екс-форварда «Мілана» був син президента Роберт Серліф, але тут Джордж учинив справний розгром — йому віддали свої голоси 78 відсотків виборців. А потім кумир дитинства мільйонів африканців запустив розгорнуту передвиборчу кампанію під гаслом «Зміни заради надії».
І ось — новий етап кар’єри. Він знову — кандидат у президенти, і знову в першому турі випередив усіх, зібравши 39% голосів. У найближчого переслідувача Джозефа Бакая — 29,1%. Як уже говорилося вище, другий тур виборів мав відбутися 7 листопада, однак, судячи з усього, він не відбувся — процес гальмують нескінченні протести. Одне слово — Ліберія… Втім, чи нам іронізувати з такого приводу?
ВЕА У СПОРТИВНОМУ світі — не єдиний, хто зазіхнув на президентські регалії. Вболівальники старшого віку, напевно, пам’ятають брутального голкіпера збірної Парагваю Хосе Луїса Чілаверта. Що він витворяв у власній штрафній площі і не тільки в ній! Усю свою ігрову кар’єру провів у воротах, і при цьому примудрився забити 62 м’ячі у ворота суперників — усі зі штрафних або з пенальті. Він — єдиний з воротарів світу, хто здобув хет-трик (три голи в одному матчі).
Відомий правдоруб, Чілаверт ніколи не соромився у висловлюваннях, чи стосувалося це суто футбольних аспектів, чи політичної ситуації в країні та у світі. Харизматичний лідер на полі, він здобув величезну популярність за його межами. Тому цілком логічною виглядає його заява про участь у виборах президента Парагваю у 2023 році. Хосе Луїс — кандидат від партії Колорадо. При цьому колишній голкіпер залишається вірним собі — жодного популізму, жорстко і категорично: «Ми повинні бути єдині і любити Парагвай, а не просто думати про особисту вигоду. Ми повинні навчити народ працювати, державні субсидії — це заохочення бідності».
ХТОСЬ МРІЄ про президентське крісло, а хтось віддає перевагу підніматися політичними кар’єрними сходами з посади столичного мера. Наприклад, наш знаменитий співвітчизник Віталій Кличко.
Як спортсмен він досяг приголомшливих результатів. Будучи боксером-професіоналом, у найпрестижнішій важкій вазі вигравав чемпіонський пояс за версією WBO, володар звань «Почесний» і «Вічний» чемпіон світу за версією WBC, шестиразовий чемпіон світу з кікбоксингу, кандидат наук у галузі фізичної культури і спорту, він сім років тому створив політичну партію УДАР (Український демократичний альянс за реформи) і був її лідером у Верховній Раді. У 2014 році Кличко здобув найбільшу (поки що) перемогу поза рингом — виграв вибори на пост київського міського голови, і фактично одразу ж був призначений головою Київської міської державної адміністрації. Тож наступний крок — приєднання до Блоку Петра Порошенка «Солідарність» — виглядає цілком професійним.

Як і слід було очікувати, діяльність екс-чемпіона оцінюється, скажімо так, неоднозначно. Ставши міським головою, Кличко в півтора-два рази підвищив киянам тарифи на послуги ЖКГ і відключив у місті гарячу воду. На початку 2015 року міський голова став просувати ідею необхідності очищення столичної води і навіть пообіцяв, що незабаром її можна буде пити прямо з-під крана. Портал «Наші гроші» з цього приводу висловлював припущення про те, що столичний мер насправді просуває німецький бренд Redo Water Systems. Під час діяльності в столиці Кличко та його адміністрації розігрався скандал з депутатами Київради, які заявили, що їх виганяють з комісій, які займаються питаннями оформлення документів на розміщення та продовження роботи МАФів. Резонанс набуло і рішення мера Києва від 7 червня 2014 року, яким той віддав селищу Коцюбинське понад 3,5 тисячі гектарів площі Києва, що послужило причиною для звинувачень з боку столичних активістів на адресу градоначальника в тому, що він «здав» Біличанський ліс. У березні-квітні 2017 року в Києві представники об’єднання «Сила громад» спільно з активістами та підприємцями провели акцію зі збору підписів за відставку мера. У результаті було зібрано майже 118 тисяч підписів, що становить понад 10% від загальної кількості виборців Києва. Але Кличко ніяк навіть не прокоментував цю акцію, а місцева ТВК повністю проігнорувала рішення громадян. У процесі збору підписів представники об’єднання неодноразово заявляли про спроби запровадження тотальної цензури в ЗМІ та побудову градоначальником тоталітарної системи управління в Києві. Загалом, у кріслі мера Віталію Кличку доводиться не легше, ніж у легендарному вже бою з Ленноксом Льюїсом.











