Є думка, що оптиміст — це людина, яка ще не читала ранкової газети. Про це мені нагадав перший же дзвінок на «гарячій лінії» «Вечірки».
Олена Іларіонівна не приховувала емоцій: «Вже кілька ночей не можу заснути через ситуацію навколо двох концертних майданчиків, що перебувають під загрозою знищення. Як на мене, вагоме і справедливе слово повинна сказати влада. І вона сказала, але як! Читаю у вашій газеті замітку «Під забудову цю територію ми точно не віддамо». У ній голова Одеської облдержадміністрації Максим Степанов став на захист Літнього театру в Горсаду. Дякую. Але мене буквально шокували заключні фрази його заяви, де він пропонує «авторам Зеленого театру, який виселяють з парку Шевченка, перенести свій проєкт на територію Літнього театру в Міський сад». Це навіть не цирк — це злочин і дикість. Підозрюю, що губернатор не частий гість улюбленого одеситами майданчика, що імітує давньоримський театр. Але тисячі любителів музики, і ми з чоловіком в тому числі, з насолодою слухали в парку Шевченка і сестер Ротару, і Анну Герман, і Ігоря Талькова, і багатьох інших прекрасних виконавців. Зелений театр — знакове місце для одеситів. Виходить, наша думка нікого не цікавить?».
Такий ось схвильований монолог. Оскар Уайльд одного разу в притаманній йому іронічній манері висловився наступним чином: «П’єса мала великий успіх, але публіка провалилася з тріском». У нашому випадку розігрувана забудовниками та їхніми покровителями «п’єса» явно не вдалася, зате «публіка» на висоті, і вона — не дурна.
Про «спектакль», в який втягують одеситів комунальні служби, розповіла Надія Миколаївна Легенька. «Нам пропонують повідомляти показники лічильників (газ, вода, електрика) у відповідні організації телефоном. Чудово! Телефоную за номером 705-90-90, щоб передати відомості про спожиту електроенергію. Автоответчик відповідає: «Дякуємо. Ваш дзвінок дуже важливий для нас. Чекайте». Чекаю-чекаю і дочекалася — короткі гудки. З газом ще гірше — там слухавку взагалі не піднімають (мабуть, автоответчик ще не придбали)».
Надії Миколаївні хоча б з автоответчиком вдалося «поспілкуватися», у І. Ф. Бадаєва (з вулиці Олександра Кутузакія, 54) навіть такої можливості немає. У нього «захворів» телефон. Ветеран зв’язався з оператором, що приймає заявки на відновлення телефонного зв’язку, де його обнадіяли: «Чекайте майстра 13 жовтня». «Чекав, — розповідає Іван Федорович, — але марно. Те саме повторилося 19 жовтня і 3 листопада. Вже грудень настав, в який день тепер чекати? Хіба важко замінити пошкоджений кабель, прокладений по фасаду одноповерхової будівлі?» Іван Федорович навіть вірші з цього приводу написав, що закінчуються словами: «Чи похвально, «Укртелеком», працювати вам в ключі такому?»
У Євгенії телефон у порядку, але їй довелося не легше. На роботу вона добиралася в «маршрутці» № 191. Напередодні пройшов дощ, а привести до ладу сидіння ніхто не спромігся. Про це моя співрозмовниця не подумала і необачно сіла в крісло біля вікна. Про свою помилку здогадалася, із запізненням. А тут ще на роботі не топлять… Співчуваємо. Люди, будьте пильні: сідаючи в «маршрутку», перевіряйте сидіння на чистоту і вологість!
З Юрієм Борисовичем ми поговорили з приводу жеребкування чемпіонату світу з футболу. Погодилися, що виділяються дві групи: «смерті» (Аргентина, Ісландія, Хорватія, Нігерія) та «життя» (Росія, Єгипет, Саудівська Аравія, Уругвай). «Пощастило Уругваю, — вважає вболівальник з сорокарічним стажем, — у нього всі три суперники слабкі». І з притаманним одеситам гумором запропонував свою версію групи «смерті»: триразовий чемпіон світу Італія, триразовий срібний призер Нідерланди, переможець Кубка Америки двох останніх сезонів Чилі, чинний володар Золотого Кубка КОНКАКАФ США. Для не посвячених: всі ці титуловані збірні у фінальну частину чемпіонату світу 2018 року… не пробилися.
У понеділок, 11 грудня, на «гарячому телефоні» «Вечірньої Одеси» 64-59-32 з 10.00 до 12.00 чергує Марія Іванівна СТЕРНЕНКО.
