Закінчення. Початок у номері за 30 листопада.
Інакше складається кар’єра знакового футболіста київського «Динамо» Кахи Каладзе. А річ у тім, що він, на відміну від Кличка, який прийшов у політику безпосередньо з рингу, перш ніж очолив мерію Тбілісі, успішно склав непростий тест на професіоналізм, протягом п’яти років очолюючи Міністерство енергетики та природних ресурсів Грузії.
До цього була блискуча кар’єра на футбольному полі. Лівий захисник тбіліського та київського «Динамо», італійських «Мілана» та «Дженоа» п’ять разів вигравав чемпіонат Грузії, тричі ставав чемпіоном України, з «Міланом» перемагав в італійській Серії А і двічі ставав переможцем Ліги чемпіонів, був лауреатом Суперкубка УЄФА та Клубного чемпіонату світу. Залишивши футбол у віці 33 років, Каладзе задумався: що далі? Деякий час активно обговорювалася можливість появи Кахи у тренерському штабі «Мілана» або збірної Грузії. Однак у підсумку колишній захисник вирішив остаточно залишити спорт і присвятити себе політичній кар’єрі. Прийнято вважати, що одним із визначальних факторів такого вибору стала смерть молодшого брата футболіста, захопленого, а потім і вбитого терористами.
У 2011 році Каха вступив до лав опозиційного руху «Грузинська мрія», заснованого мільярдером Бідзіною Іванішвілі. Після перемоги цієї політсили на парламентських виборах 2012 року він, як уже сказано вище, очолив одне з ключових міністерств, причому його зарплата міністра цілком йшла на благодійність. Можливо, і ця обставина зіграла свою роль на виборах градоначальника столиці. Вже у першому турі за Каладзе віддали голоси 51,1% виборців, тоді як за найближчого конкурента — лише 17,46%. Програма Кахи пройшла під слоганом «Свобода, швидкий розвиток, добробут». Її головні пункти: поетапна заміна 500 хрущовок сучасними будинками; створення єдиного міського дизайну; вирішення проблем на дорогах: будівництво естакад, розширення проїжджої частини, підвищення популярності громадського транспорту; облаштування парків та скверів.
Представник опозиційної партії «Єдиний національний рух» (яка раніше керувала Грузією, а нещодавно розпалася на дві частини) телеведучий Заал Удумашвілі став на виборах третім (16,53%) і прокоментував перемогу Каладзе так: «Ніхто не змусить мене повірити в те, що кожен другий тбілісець, який прийшов на вибори, проголосував за Каху Каладзе». Майже всі опозиційні партії заявили, що блок Каладзе використовує адміністративний ресурс та організовує «каруселі». ЦВК Грузії заявила, що жодних суттєвих порушень не було.
На початку жовтня у невеликий скандал навколо Каладзе потрапив наш Андрій Шевченко, який грав з Кахою у Києві та Мілані. Головний тренер збірної України приїхав до Тбілісі на благодійний матч і між іншим сказав: «Я дуже радий бути тут. Бажаю успіху моєму другові Касі Каладзе. Я впевнений, що він буде хорошим мером». У підсумку на Шевченка поскаржилися до ЦВК — річ у тім, що іноземні громадяни не можуть брати участь в агітації. Тепер Шевченку загрожує штраф у 2000 ларі (близько 800 доларів).
САМ ШЕВЧЕНКО, обпікшись на виборах 2012 року, коли вступив до партії Наталії Королевської «Україна — вперед» (партія отримала лише 1,6% голосів виборців), розсудливо розстався з політичними амбіціями. Набагато довше тішився ілюзіями інший володар «Золотого м’яча» — Олег Блохін. У пострадянський період він поєднував тренерську роботу з громадсько-політичною діяльністю. Двічі обирався депутатом Верховної Ради України. Спочатку за списком Всеукраїнського об’єднання «Громада», яке на початку 1997 року створив П. І. Лазаренко, тодішній прем’єр-міністр України, а у 2001 році Блохін увійшов до фракції Комуністичної партії України і був обраний депутатом вже за списками цієї партії. Згодом О. Блохін перейшов до фракції Соціал-демократичної партії України (об’єднаної) і став членом її політради. На сьогоднішній день великий бомбардир у своїй політичній (і тренерській) діяльності взяв паузу.
НА ВІДМІНУ від чемпіона світу 1994 року у складі збірної Бразилії Ромаріо. З футболом бразильський форвард зав’язав пізно — у 43. Якийсь час пробував себе на тренерській ниві, а потім подався в політику. І більш ніж успішно! У 2015 році його обрали федеральним сенатором Бразилії від штату Ріо-де-Жанейро. А нещодавно він заявив, що наступного року балотуватиметься на посаду губернатора Ріо. Мало того, на свій бік він привернув іншу легенду світового футболу — свого багаторічного партнера по збірній Бебето. Так несподівано сталося возз’єднання грізного атакуючого дуету. Як повідомив сам Ромаріо, у разі його обрання на посаду губернатора Бебето зможе зайняти звільнене місце в сенаті.
Ну, і як не згадати про єдиного боксера, який ставав чемпіоном світу у восьми(!) вагових категоріях. Менні Пакьяо у себе на батьківщині, на Філіппінах, користується грандіозною популярністю. Минулого року він став сенатором Верхньої палати парламенту, зібравши за результатами голосування 15,5 мільйона голосів. Що характерно, ніхто на Філіппінах (на відміну від пострадянських республік) оскаржувати результати виборів не збирається. На Сході, як відомо, свої правила та порядки. Так, наприклад, той же Пакьяо за короткий час встиг підтримати три законопроекти про смертну кару. Що й казати, вражає.
ЗАГАЛОМ, перефразовуючи Михайла Жванецького, можна сказати: успішну політичну кар’єру здатні зробити не тільки мізки, але й м’язи… Якщо у м’язів є мізки.
