Першого липня «Вечірній Одесі» виповниться 43 роки. День народження — це завжди свято, незважаючи на те, які думки одолівають напередодні і яка несвяткова, з нотками песимізму та спустошеності, панує атмосфера навколо.
Але здаватися зневірі — не в правилах «Вечірньої Одеси». На долю газети за 43 роки випало чимало важких випробувань. А злочинне вбивство першого Редактора та засновника «Вечірки» Бориса Федоровича Дерев’янка — злочин за «традицією» не розкрито, замовники та організатори не знайдені, і навряд чи колись це станеться, — поставило перед виданням трагічне гамлетівське питання: бути чи не бути?
І можна тільки дивуватися виявленій тоді силі духу колективу, професіоналізму та громадянській мужності Лариси Григорівни Бурчо, яка стала на чолі «Вечірньої Одеси», відданості та підтримці з боку читачів. Газета встояла, витримала, не здалася. Заради того, щоб і надалі чесно та безкомпромісно виконувати місію, обрану 43 роки тому: бути помічником, другом, співрозмовником та порадником одеситів, які хочуть жити в дійсно найкращому місті на Землі.
Черговий день народження колектив редакції зустрічає на робочому посту. Вірю, що колись вдасться організувати святковий стіл, за яким зберуться всі бажаючі привітати «Вечірку». Тому, що газета — це не тільки ті люди, що тут працюють. Не тільки журналісти, працівники рекламної служби, верстальники, коректори, економісти, водій, прибиральниця, секретар.
Газета — це, перш за все, читачі. Не знаю, чи багато знайдеться друкованих видань, які можуть похвалитися тим, що громадяни, звертаючись до їхньої редакції з того чи іншого питання, свою мову починають з фрази: «Я ваш передплатник з першого номера». У «Вечірки» ж «роман» з переважною більшістю її читачів та шанувальників триває вже 43 роки.
Вірю, що продовження слідує. Газета залишиться щирою у своїх стосунках з тими, хто її виписує або купує. Знаємо, що нас вони не зрадять.
«Вечірня Одеса» — це і рекламодавці. Дякуємо їм за те, що вони вірять у можливості газети максимально ефективно донести рекламний посил конкретній цільовій аудиторії.
У зв’язку з цим хочу нагадати, що «Вечірка» має всього три джерела надходження фінансових коштів. Це передплата, роздрібна торгівля та публікація рекламних оголошень. Газета не перебуває на службі у політичних партій, не є рупором органу державної чи місцевої влади, не має у засновниках впливових бізнес-структур. Все, що ми робимо, ми робимо самі та власними силами. Тому читайте, купуйте, виписуйте «Вечірню Одесу»!
Приємно буде бачити за грандіозним святковим столом, який колись обов’язково зберемо, співробітників видавництва «Чорноморье» та фахівців Одеської дирекції «Укрпошти». Завдяки їм наші журналістські фантазії, пошуки, розслідування, інформаційні пошуки та аналітичні роздуми набувають друкованої форми, а потім потрапляють до ваших поштових скриньок або на полиці кіосків, що торгують пресою.
Втім, день народження — це не тільки причина підняти келихи, але й привід подумати про те, яким буде завтрашній день. «Вечірня Одеса» вступає в новий етап свого розвитку.
Головне завдання — бути найкращою та найавторитетнішою газетою в місті — залишається. Планку, підняту на максимальну висоту читацького інтересу одразу ж першим номером видання, опускати не збираємося. А розмови про те, що, мовляв, у світ інтернету друковані ЗМІ стають непотрібними, вважаємо від лукавого. «Вечірня Одеса», завдяки старанням тих, хто працював над її сторінками 43 роки, і тих, хто продовжує трудитися, давно перетворилася на суспільне, культурне, гуманітарне явище нашого міста. Не читати газету — означає свідомо збіднювати свій духовний світ.
До речі, інтернету — як не парадоксально — треба сказати спасибі. Завдяки бурхливому розвитку електронних засобів масової інформації ми, газетярі, побачили, наскільки вагомим та авторитетним стало друковане слово. Адже з матеріалом, який вже «опублікований» у віртуальному просторі, все одно можна зробити все що завгодно. Виправити допущені фактичні помилки. Переписати невдалі шматки. Можна взагалі видалити, наче й не було його зовсім! З газетною публікацією такий «фокус» не зробиш. Ось вже дійсно — що написано пером, а потім надруковано, вже не вирубаєш нічим.
Цю відповідальність за правдивість кожного слова, що з’явилося на сторінках «Вечірки», ми, журналісти видання, завжди відчували дуже гостро. А зараз і поготів, коли суспільний попит на об’єктивність та професіоналізм у подачі інформації зріс багаторазово.
Безумовно, газета буде змінюватися. Не хочеться заглиблюватися в конкретику — зміни ви побачите. Серед авторів матеріалів з’являться нові молоді імена, заживе повноцінним життям сайт видання. Є плани і на далеку перспективу. Вірю, що, якщо будемо всі разом — газета, її передплатники та читачі, рекламодавці та ділові партнери, — все із задуманого вдасться втілити в життя.
Втім, про одне починання хочу розповісти особливо. Думаю, воно припаде до душі всім, хто любить одеську «Вечірку». В одному зі своїх приміщень ми хочемо створити музей газети. Час, на жаль, безжально стирає миті минулого. А історія — це та сходинка, вставши на яку можна побачити майбутнє. У музеї будуть розділи, присвячені створенню газети, її першому Редактору, журналістам, що прославили «Вечірню Одесу», сьогоднішньому дню видання. Створювати його нам допоможуть професіонали цієї справи. А в неминучих витратах дуже сподіваємося на допомогу вірних друзів газети.
Нарешті, нам ніяк не обійтися без вашої допомоги, наші вірні читачі. Знаємо, що у багатьох з вас з «Вечіркою» пов’язані цілі сторінки життя. Напевно збереглися документи, фотографії, спогади. Поділіться ними! Давайте писати історію «Вечірньої Одеси» разом.











