Ніч перед Різдвом. Падає пухнастий сніг. Погода безвітряна, тому великі різьблені сніжинки, неспішно кружляючи в химерному танці та виблискуючи у вогнях вуличних ліхтарів, повільно наближаються до землі.
Дві сніжинки, що летіли поруч, затіяли розмову.
— Як чудово парити в повітрі, насолоджуючись польотом! — сказала одна з них.
— Ми не паримо, а просто падаємо, — сумно констатувала друга.
— Як тільки ми зустрінемося з землею, — перетворимося на красиве, біле та пухнасте покривало!
— Ні, ми, сніжинки, летимо назустріч своїй загибелі, на землі люди нас просто розтопчуть.
— Навесні ми станемо дзвінкими струмками і помчимося до океану. Ми будемо жити вічно! — посміхаючись, сказала перша сніжинка.
— Ні, навесні ми почорніємо, розтанемо і зникнемо назавжди, — заперечила друга.
Так, наближаючись до землі, вони закінчили бесіду. І кожна зі сніжинок полетіла назустріч своїй долі, тій, яку обрала сама!
Спортивні новини
бокс Чемпіонка! Вже дворазова! Вихованка клубу «Квазар» (тренери — Євген…











