ср, 18 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

Порівняння Путіна з Гітлером стало банальністю. Обговорюють лише, якого типу він Гітлер: Беніто Муссоліні чи Франко, Гітлер до 1939 року, нацистсько-сталінський гібрид — ось про що ще немає переважної думки.
Дорейтингувався Володимир Володимирович, словом, до того, що точніше порівняти його ні з ким. У спробах якось згладити явну історичну аналогію захисники режиму доходять до прикрашання образу Гітлера. Глава нью-йоркського відділення так званого «Інституту демократії та співробітництва» (фінансованого, очевидно, як і Рамзан Кадиров, Аллагом з Кремля) А.Мігранян писав: «Потрібно відрізняти Гітлера до 1939 року і Гітлера після 1939 року і відділяти мух від котлет».
У пошуках позитивного в Гітлері Мігранян не самотній. Наприклад, редактор центральної газети ФАТХ розмірковує так: «Черчилль і Рузвельт були алкоголіками, тоді як Гітлер ненавидів пияцтво, був більш організований — він рано вставав і рано лягав». І приходить до висновку: «Якби переміг Гітлер, нацизм був би чеснотою, світова спільнота прагнула б стати його частиною, а не критикувати його і вимагати притягнути його до відповідальності».
За 2014 рік явище путінгітлероподібності стало настільки буденним, що навіть органи кремлівської пропаганди не помічають його використання, причому на шкоду своїм цілям. Так, Вести.ru 23 грудня помістили виклад статті прихильника російської влади Пітера Хітченса в газеті Daily Mail, в якій автор закликає людей не злити Путіна і називає тих, хто порівнює його з Гітлером, дурними і малоінформованими. І на закінчення автор пише: «Попереджаю, якщо ми доб’ємося повалення путінського режиму, влаштувавши в Росії гіперінфляцію, ми ризикуємо отримати справжнього Гітлера». Коротше кажучи, справжній іноземний агент разом зі справжнім путінським виданням визнають, що Росія готова до появи «справжнього Гітлера», лише перекладаючи провину за це з хворої голови на здорову.
З’ясування питання «Який Путін Гітлер?» так само важливе, як точне визначення хвороби для призначення ліків.
Для відповіді перше, що має нас цікавити, — як взагалі людина могла дожити до життя такого, щоб ґрунтовно пов’язати своє ім’я з ім’ям лідера світових лиходіїв і продовжувати, як ні в чому не бувало, жити далі.
До Путіна в Кремлі вже був чоловік, який пив за здоров’я Гітлера, ділив з ним країни Європи, поки не догрався до неймовірної біди для Росії і світу. І ця людина, єзуїтськи знищивши мільйони безневинних людей Росії, завдяки 15-річним працям Путіна залишається одним з найбільш шанованих «імен Росії».
ҐРУНТ ДЛЯ ПУТІНСЬКОГО РЕЖИМУ існував ще до народження Путіна в тоталітарному державному устрої СРСР. Він тільки глибоко ввібрав соки цієї влади, працюючи в КДБ — таємній поліції, яка безпосередньо здійснювала репресії і знищувала людей. І донині Путін не тільки не соромиться своєї приналежності до цієї організації, але й гордо заявляє: «Чекистів колишніх не буває».
Надівши личину демократа, Путін у перші ж роки свого правління розставив на всіх найважливіших ділянках влади спільників з КДБ і дружків з Петербурга.
Улюбленим філософом Путіна не випадково став Іван Ільїн, який встиг попрацювати в Німеччині на благо гітлерівського режиму і не засуджував фашизм навіть після закінчення війни. Путін часто використовує цитати з його праць, а в 2005 році прах цього апологет фашизму був перевезений до Росії і похований у Москві. Така духовна опора Путіна.
Тому не варто дивуватися у Путіна термінам з гітлерівського лексикону («націонал-зрадники»), аналогічним обґрунтуванням загарбницьких дій («життєвий простір» = «російський світ») або такому його висловлюванню: «Адже Геббельс же говорив: чим неймовірніша брехня, тим швидше в неї повірять. І він добивався свого, він був талановита людина».
Дійшло до того, що Путін став виправдовувати договір Гітлера зі Сталіним перед Другою світовою війною з його секретним протоколом Молотова-Ріббентропа, за яким дві держави таємно поділили між собою Польщу та інші країни.
Неповноцінність політичного та економічного курсу Росії зрозуміла не тільки експертам, але й кожній розсудливій людині. У століття небаченого науково-технічного прогресу Путін створив вертикаль влади, яка паралізувала всі виробничі зв’язки та суспільні відносини, через що економіка країни вже добрий десяток років перебуває в безвихідному глухому куті. Розсваривши країну з усім ближнім і дальнім зарубіжжям, Путін, подібно до Сталіна, який постачав Гітлеру ресурси СРСР аж до першого дня війни, перенаправляє ресурси Росії на розвиток першої економіки світу — Китаю, не зважаючи на те, що з російського боку сибірського кордону живе 15 млн. осіб, а з китайського — 1,5 млрд. осіб. Всі шпигуни Заходу, разом узяті, не могли б завдати Росії стільки шкоди, скільки один її керівник, який проводить таку політику.
Як і 15 років тому, так і зараз немає відповіді на питання: «Хто такий містер Путін?». Божевільний, що діє всупереч усій логіці та на шкоду своїй країні; агент Заходу, що послаблює Росію всіма можливими і неможливими способами; самогубець, готовий заради збереження своєї влади погубити свою країну і весь світ?
АЛЕ ПУТІН ПОЗБАВЛЕНИЙ МОЖЛИВОСТІ діяти інакше. Ненаситна жага безконтрольної влади і грошей зіграла з Путіним диявольський жарт. Вже на початку 2000-х у Путіна і його найближчого оточення накопичилося злочинів з возом і маленьким візком. Злочинів тяжких, що загрожують, як мінімум, довічним ув’язненням: нерозслідувані вибухи будинків у 1999 році разом з проколом-«навчаннями» чекістів у Рязані; війна в Чечні із загибеллю десятків тисяч мирних громадян, руйнування, подібно до Сталінграда, Грозного та інші.
Відступати було нікуди, позаду була не тільки Москва, і гарант Конституції став гарантом злочинної влади.
Всередині країни Путіну вдалося майже все: усунути свободу слова і реальну опозицію, спотворити дух і букву Конституції, перетворити на фарс вибори і на декорації всі гілки державної влади, ввести диктатуру беззаконня в судовій системі та суспільному житті, почати репресії і терор.
Але будь-який режим має обов’язкові для нього елементи устрою. Машина насильницької влади працює, якщо в неї постійно надходить пальне: у газоподібному стані — у вигляді страху, у рідкому — у вигляді крові. Рух подібної машини влади зустрічає опір, явний і прихований, і це викликає потребу у все більшій витраті пального. Рано чи пізно настає момент, коли необхідні ріки крові, і державна машина переобладнується в амфібію.
Багатьом досі незрозуміло, що змусило Путіна перейти від досягнутої ним стабільності — безкарного внутрішньоросійського свавілля — до не повністю контрольованого зовнішнього беззаконня, до військової агресії в Україні.
Те, що сталося в Києві на Майдані, було не тільки політичною смертю Януковича та його мафіозної влади. Це був приклад для наслідування в Москві. Крім того, розвиток України за канонами ЄС могло стати небезпечним контрастом з безнадійно відсталою економікою Росії. А таке чекісти допустити не могли, небезпечне вони завжди гасять кров’ю, щоб усім було уроком.
ДЛЯ ВСЬОГО СВІТУ випадок зі збитим «Боїнгом МН-17» був страшною трагедією, а для Путіна, принаймні, опосередковано винного в тому, що сталося, одним з епізодів, коли за його рішенням невинно гинули сотні і тисячі людей. За його плечима війна в Чечні, безжальне знищення сотень заручників «Норд Оста» і Беслана, війни з Грузією та Україною.
Схоже, що тепер він доріс до сотень тисяч і мільйонів жертв. Кремлівська пропаганда безперервно твердить, що Росія оточена ворогами, що Захід прагне її погубити, що в Києві владу захопили фашисти. Підстави для таких тверджень є, якщо ототожнювати режим з країною: дійсно, навколо Росії живуть жахливі люди і смертельні вороги, які вимагають, щоб була свобода слова, справжні вибори і опозиція, щоб права людини були кращими за права держави. Хіба тим самим вони не хочуть зруйнувати путінський режим? Ну а фашизм, — це диктатура, культ незамінного вождя, загарбницькі війни. Так це все є в Росії, а не в Україні.
У наш вік Путін наочно демонструє, наскільки гітлерівський, сталінський і його режими споріднені за своєю природою, в основі якої — безправ’я людини, всевладдя таємної поліції, бюрократії та держави.
Формула Володіна «Є Путін — є Росія, немає Путіна — немає Росії» абсолютно вірна: режим, заточений на владі однієї особи, гине зі зникненням влади цієї особи. І, вторячи Володіну і Маяковському, автор пояснює, що, коли в тексті ми говоримо «Путін», маємо на увазі — «режим», коли говоримо «режим», маємо на увазі — «Путін».
ВСІМ СВОЇМ ЖИТТЯМ і необхідністю збереження влади Путін приречений на конфронтацію із Заходом. Чого тільки не погрожували рупори кремлівської пропаганди останнім часом Заходу!
Рекордсменом тут є Жириновський. Путін і Жириновський — дві сторони однієї чекістської медалі. Путін — її маскувальна фасадна частина, Жириновський — сутнісна і відкрито відв’язний. Створення партії чекістського резерву Жириновського було першим етапом захоплення влади КДБ. За путінського часу панування чекістів Жириновський першим озвучує найнепривабливіші цілі режиму, першим протоптує доріжку на шляху їх здійснення.
З вуст Жириновського не сходить слово «війна». То він погрожує, що Росія знищить килимовими бомбардуваннями Польщу і Прибалтику, то рекомендує: «Єдиний вихід — війна!», «Зробити реальною загрозу військового зіткнення. Але не починати війну. США є, що втрачати, і вони злякаються».
Депутат Держдуми жириновець Михайло Дегтярьов також обіцяє чимало: «Якщо знадобиться, ми звільнимо Європу втретє. Візьмемо і Берлін, і Париж. Не кажучи вже про Варшаву і Гельсінкі».
Дмитро Кисельов на телеканалі «Росія 1» заявив: «Росія — єдина в світі країна, яка реально може перетворити США на радіоактивний попіл». А що буде далі, він не сказав. Чи залишиться квітуча і переможна Москва? На що перетвориться вся Росія? Чи залишаться в ній живі люди? Чи збережеться Китай і чи не виявиться Росія його придатком? А в Китаї живуть нащадки мудреців, і вони дотримуються розумних порад філософів Сунь Цзи: «Перемогти супротивника, не проводячи битви» і Конфуція: «Сиди спокійно на березі річки, і повз пропливе труп твого ворога».
«Жорстокість терористів у Сирії та Іраку змушує нас дивитися в серце темряви», — сказав Обама. Жорстокість путінського режиму до братського українського народу, його погрози всьому світу змушують людей дивитися в темряву пекла. Тому Путін не Гітлер до 1939 або до 1945 року. Путін — ожилий Гітлер, що дочекався чудо-зброї, ядерної зброї XXI століття. І ті, хто цього не розуміють і кричать «Кримнаш», роблять таку ж незбагненну помилку, як розстрілювані чекістами люди, що кричали «Хай живе Сталін!».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса