Так називається журнал, ще нещодавно був друкованим органом громадської організації «Апіакадемія», а відтепер — Всеукраїнської асоціації апітерапевтів. Ініціатор його створення та головний редактор — доцент кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб Одеського національного медичного університету кандидат медичних наук Юрій Солоденко.
Про нього та його вірну сподвижницю та помічницю у всіх справах Ірину Солоденко «Вечірня Одеса» розповідала минулого року. Подружжя — люди захоплені, вдало поєднують основні свої професійні обов’язки з хобі, хоча, напевно, це розхоже слово-визначення не зовсім вірно характеризує те, чим вони займаються «у вільний від роботи час». Їхня кропітка праця на пасіці, яку вони самі ж облаштували в одному з сіл області, «з’їдає» нерідко навіть нічні години відпочинку. А ще вони працюють над науковими працями, видання яких чекають і лікарі-апітерапевти, і досить широке коло читачів, які цікавляться складною та мудрою організацією життя бджіл і, звичайно, апітерапією; вони також пишуть оповідання-казки про цих дивовижних крихітних створінь, доступні розумінню навіть найменших дітей…
У медуніверситеті, де викладає Юрій Солоденко, офіційного курсу апітерапії немає, але студенти, прочувши про його захоплення, розпитують про все «з пристрастю». А розповісти йому є про що.
Вісім років тому народився такий напрямок у лікуванні, як вуликтерапія. Однак не всі ще знають про міні-вуликтерапію. Автор — також Юрій Солоденко. Він удосконалив і сам може змайструвати багатопрофільний міні-контейнер апітерапевта, призначений для апітоксинотерапії (бджоложалення), він же — для міні-вуликтерапії. Дуже зручно для практикуючого лікаря-апітерапевта, якщо треба піти, скажімо, до хворого додому, в санаторій чи лікарню.
Такий міні-контейнер — знахідка і для бджоляра, особливо в роботі з бджолиними маточками. До того ж цей затишний будиночок-контейнер, виконаний з фанери та дерева, нічим не ускладнює життя бджіл. Як зробити такі міні-вулики, автор розповідає в журналі «Доктор Бджілка». Тут же пояснюється методика роботи з ними.
Зацікавлений читач обов’язково знайде в журналі «свою» сторінку. Так, у свіжому номері з’явилася нова рубрика — «легендарні постаті» (журнал виходить українською мовою, що не виключає появи там і статей російською). Перший герой публікації — Петро Іванович Прокопович (1775—1850). Людина енциклопедичних знань, яка володіла німецькою, французькою, грецькою та латинською мовами, відважний офіцер, який брав участь у боях під командуванням Олександра Суворова, він, пішовши у відставку, захопився бджільництвом і придбав 32 вулики. У 1808-му у нього вже було 580 вуликів. Він — автор цікавих книг про секрети пасічництва, перший заснував школу для навчання бджільництву не тільки земляків-українців, але й уродженців Росії, Грузії, Угорщини, Італії, Німеччини… Прокопович же створив перший у світі рамковий вулик. «Я проник у таємниці роду бджолиного далі всіх моїх попередників», — ділився він в одній з доповідей.
«Збережемо бджолу — збережемо планету» — девіз журналу. Ще Альберт Ейнштейн попереджав: «Через чотири роки після загибелі останньої бджоли на землі загинуть і люди». Маленькі невтомні трудівниці, вони також зберігачі екологічного балансу природи. У 2000 році в Німеччині зареєстровано Всесвітній фонд захисту бджіл. Справа це нелегка. В останні роки в багатьох країнах загинуло від 20 до 80 відсотків «божих комах», як колись шанобливо називали бджіл в Україні.
«Бджолина сім’я та її життя вчать нас, що, тільки об’єднавшись, ми можемо створити щось значне і добре», — ці слова відкривають першу сторінку журналу, який, сподівається ініціатор його створення, ще більше розширить коло читачів, в першу чергу апітерапевтів. І, звичайно, бджолярів, хоча у них, на відміну від апітерапевтів, свій професійний журнал почав виходити набагато раніше. Але ж нові знання нікому не на шкоду.
Щорічно в Україні проводяться наукові конференції апітерапевтів, раз на чотири роки — всесвітній з’їзд. Звичайно, Юрій Солоденко намагається нічого не пропустити. Щедро ділиться він і своїм досвідом. Нещодавно приїхав зі всесвітнього форуму в Румунії і вже отримав запрошення прочитати цикл лекцій з апітерапії в Польщі. Роботою апітерапевтів зацікавилося, нарешті, Міністерство охорони здоров’я України. Сьогодні група українських апітерапевтів на чолі з Юрієм Солоденком розробляє низку програм з апітерапії. А пару днів тому надійшло повідомлення з Німеччини: виявили бажання друкувати в журналі статті автори з різних країн. Так що третьою мовою «Доктора Бджілки» стане англійська.











