Сім років тому не стало Віктора Прокопенка. Кілька днів тому йому виповнилося б 70.
Відкритий, щирий, позитивний — таким він запам’ятався тисячам шанувальників великої гри — футболу. Про це під час церемонії відкриття меморіальної дошки (автор А. Токарєв, архітектор В. Глазирін) на будинку № 23 по вулиці Рішельєвській, де проживав яскравий, неординарний гравець, видатний тренер і просто хороша людина, схвильовано говорили представники міської та обласної влади, колеги Віктора Євгеновича по футболу, рідні та близькі. Тому що близькими можна сміливо вважати всіх, з ким спілкувався Прокопенко, — такою вже він був людиною.
Людина-усмішка так називали в журналістському колі Віктора. Його усмішка зігріває нас і сьогодні, коли його з нами немає.
Після мітингу на Рішельєвській шанувальники таланту справжнього одесита, який народився в Маріуполі, перемістилися на стадіон, де відбувся матч між ветеранами двох клубів, з якими звела доля Прокопенка — «Чорноморця» та донецького «Шахтаря». Цей матч теж став своєрідною даниною пам’яті прекрасній людині.











