Свято футболу в Бразилії триває. Побоювання щодо підвищеної обережності в поєдинках на виліт, на щастя, виявилися марними. Футболісти, немов домовилися не давати глядачам ані найменшої передишки. І дякувати їм за це.

Характерна деталь: у всіх зустрічах 1/8 фіналу перемогу святкували команди, які зайняли в своїх групах перші місця. Тобто можна констатувати: все по справедливості. Але як же непросто далися фаворитам перемоги! Навіть у матчах Колумбія — Уругвай та Бельгія — США, де перевага перших у класі була очевидною, переможцям для остаточного успіху довелося викластися по повній. Право, збірні, змушені покинути мундіаль, теж можуть вважатися героями чемпіонату. Чилійці та греки поступилися лише в серіях післяматчевих пенальті. У зустрічах Німеччини та Алжиру, Аргентини та Швейцарії, Бельгії та США довелося призначати додатковий час. Голландія зрівняла рахунок у протистоянні з Мексикою на 88-й хвилині, а вирішальний м’яч забила на п’ятій доданій. Французам теж вдалося довести свою перевагу над нігерійцями тільки під завісу зустрічі. Лише Уругвай нічого суттєвого не зміг протиставити Колумбії. Але в уругвайців є поважна причина — відсутність Луїса Суареса, людини, без якої гра команди мертва.
Про це вже багато написано, проте дозволю собі нагадати читачам «Вечірньої Одеси» подробиці інциденту, що шокував увесь футбольний світ. Форвард збірної Уругваю в матчі з командою Італії вкусив захисника Джорджо К’єлліні. Це вже третій подібний випадок у кар’єрі Суареса. У 2010 році, виступаючи за «Аякс», він вкусив за шию захисника ПСВ Отмана Баккала під час масової сутички. Тоді голландська федерація, розглянувши епізод, дискваліфікувала уругвайця на сім матчів, а керівництво «Аякса» виписало йому серйозний штраф. Наступним об’єктом для щелепи нападника став захисник «Челсі» Браніслав Іванович. У квітні 2013-го, вже будучи гравцем «Ліверпуля», Суарес вкусив серба за руку. Суддя пропустив епізод, а форвард зрівняв рахунок у компенсований час. Тоді Футбольна асоціація винесла 10 матчів дискваліфікації гравцеві та штраф «Ліверпулю». Поведінку південноамериканця засудив навіть прем’єр-міністр Великої Британії Девід Кемерон, зазначивши, що подібні вчинки завдають шкоди іміджу професійного спорту та подають поганий приклад молоді. І ось — черговий рецидив. Цього разу дисциплінарний комітет ФІФА дискваліфікував гравця на дев’ять офіційних матчів національної команди, він відсторонений від будь-якої діяльності, пов’язаної з футболом, на чотири місяці. На нападника «Ліверпуля» також накладено штраф у розмірі 100 тисяч швейцарських франків. На час дискваліфікації Суаресу заборонено бути присутнім на футбольних стадіонах під час будь-яких офіційних матчів. До речі, як з’ясувалося, в період виступу нашого «героя» на батьківщині зафіксовано ще п’ять випадків його «людожерства». І праві, мабуть, ті, хто вважає за необхідне термінове лікування форварда в психіатричній клініці. Тим не менш, іспанська «Барселона» ризикнула підписати зі скандальним футболістом контракт.
Але повернемося до власне футболу. У нас ще буде можливість віддати належне переможцям. Скажемо кілька добрих слів на адресу тих, хто зазнав поразки, але за великим рахунком не програв. Це не збірні Італії, Іспанії, Росії, які покинули турнір з опущеними головами. І чилійці, і мексиканці, і греки, і нігерійці, і алжирці, і швейцарці, і навіть американці часом перевершували своїх титулованих суперників. Найбільше мене вразила збірна Мексики. У матчах з Бразилією (у груповому турнірі) та Нідерландами (в 1/8 фіналу) перевага в класі «старших за званням» була незаперечною, проте мексиканці зуміли триматися з фаворитами на рівних: з пентакампіонами зіграли внічию, а голландцям, ведучи в рахунку більшу частину поєдинку, поступилися лише наприкінці зустрічі. Спостерігаючи за їхньою грою, я мимоволі згадував найкращі єврокубкові матчі (не смійтеся!) «Чорноморця». Пам’ятаєте найбільшу похвалу з вуст Романа Григорчука? «Команда грала правильно». Так от, мексиканці грали правильно, зумівши по максимуму обмежити козирі суперника. В тій чи іншій мірі це стосується й інших колективів, що вибули на стадії 1/8 фіналу.
Що ще кинулося в очі? Чудова гра воротарів. Жуліо Сезар, Клаудіо Браво, Гільєрмо Очоа, Давид Оспіна, Кейлор Навас, Орестіс Карнезіс, Уго Льоріс, Венсан Еньяма, Мануель Нойєр, Раїс М’Болі, Дієго Бенальо, Серхіо Ромеро, Тібо Куртуа, Тім Говард — кожен з них гідний найвищих оцінок. У них теж траплялися помилки, але на відміну від Касільяса, Акінфєєва, Буффона їхні промахи не стали фатальними, зате скільки разів у найвідповідальніші моменти матчів вони рятували своїх товаришів, були тією останньою інстанцією, від якої залежить: бути команді на чемпіонаті чи не бути? Не хочу сказати, що збірні Італії, Росії, Іспанії достроково покинули турнір виключно через своїх голкіперів, але те, що вони (голкіпери) не змогли виручити — це факт.
Отже, тепер — чвертьфінал.
З чотирьох поєдинків осібно стоїть сутичка збірних Франції та Німеччини. Нащадки галлів пройшли по дистанції впевненіше, ніж спадкоємці тевтонців. Але згадаймо хрестоматійний афоризм Гарі Лінекера: «Футбол — це гра, в якій беруть участь 22 людини, а перемагають німці». Як би там не було, саме з цією парою Європа пов’язує свої переможні надії. Шкода, що одна з двох чудових команд покине турнір на порівняно ранній стадії.
Далеко не ясні перспективи господарів турніру. По-перше, для бразильців будь-яка латиноамериканська збірна становить більшу небезпеку, ніж європейська. Річ тут не тільки в принциповості розборок. Для представників західної півкулі, які регулярно зустрічаються з пентакампіонами в чемпіонатах континенту, ті для них аж ніяк не небожителі, якими їх шанують у Європі, а просто суперники, яких за будь-яку ціну необхідно обіграти. Тобто про якесь шанування мова не йде, а це вже плюс. По-друге, збірна Колумбії — просто відмінна команда. Та й Бразилія (як і Аргентина) поки на турнірі не блищить.
Побачення голландців з костариканцями таїть багато загадок, хоча, здавалося б, більшість козирів — у ногах і головах європейців. Але не будемо, не будемо поспішати з прогнозами.
Абсолютно рядова Аргентина, в якій Мессі виконує роль месії (прямо як Марадона в 1990 році!), і яка має приголомшливий потенціал, але поки ще «сира» Бельгія — тут теж залишається лише гадати: хто кого?
Отже, чекаємо: 4 липня грають Бразилія — Колумбія та Франція — Німеччина, 6-го зустрічаються Нідерланди — Коста-Рика та Аргентина — Бельгія. Не сумніваюся, що і цього разу будуть переможені, але не буде програвших.