ср, 18 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

Під час окупації Одеси німецько-фашистськими загарбниками та румунами я жив в Одесі на Молдаванці, у родичів (вул. Виноградна, 41, тепер — вул. Бабеля). Двір з одноповерхових будівель — квартир і сараїв. У центрі двору — водопровідна колонка, в кутку — спільні зручності. У 1943 році мені виповнилося 5 років. З цього віку добре пам’ятаю події, що відбувалися в нашому дворі. В Одесі «господарювали» румуни, а німці ними керували — наглядали, поводилися як військова аристократія. Нас виселили з квартири — її зайняли три німецьких офіцери різних звань і віку (від 20 до 45 років).
У напівпідвалі, де ми оселилися, нас було 6 осіб: дідусь, бабуся, їхня дочка Анна, її дві дочки — 5 і 7 років — і я. Життя було важке, голодне і дуже тривожне. Одного разу дідусь застудився і попросив дочку Анну піти до німців і попросити 100 грамів горілки. Вона увійшла до них і, стоячи в дверному отворі, ламаною німецькою мовою виклала своє прохання. Наймолодший фашист схопив карабін, клацнув затвором, закричав: «Русіш швайн!». Прицілився їй прямо в лоб. Старший німець підійшов і зі словами «Тун ветэр!» забрав карабін. Моя тітка зблідла і, не обертаючись, вийшла. Це все відбувалося в моїй присутності. Пам’ятаю, як сьогодні. Дуже похмурий спогад.
Найрадісніше — день визволення Одеси 10 квітня 1944 року. Двері в наш напівпідвал були засклені невеликим шматочком скла, яке трохи бовталося. І ось рано вранці — було ще темно, ми спали — нас розбудив сильний стукіт у двері та брязкіт скла. Ми злякалися, встали і підійшли до дверей. Крізь скло побачили силует людини в зеленій касці, на якій сяяла червона зірка. Відкрили двері. Нам усміхався наш солдат, у плащ-наметі та з автоматом ППШ в руках. Як ми його обіймали! Те, що творилося у дворі весь день, важко передати словами. Мешканці нашого двору танцювали, співали, сміялися, обіймалися з воїнами. Радості не було меж. Відчуття повної перемоги! Цей день залишився в моїй пам’яті як одна з найяскравіших і найрадісніших подій. А у вересні 1944 року я пішов до 1-го класу 120-ї школи.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса