У нашому саду біля сараю росли дві бузки. Вони були красиві, запашні, але різні.
Один кущ бузку був бузковим, задиристим і зарозумілим, а другий — білим, пухнастим, скромним і добрим. Обидва кущі мали діток, які повторювали і зовнішністю, і характером своїх батьків. А батьки постійно сперечалися, з яким характером дітям краще і кому з них буде легше жити.
Бузковий кущ говорив, що наполегливим і впертим бути добре, саме це допоможе вижити в жорстокому світі. Він часто ображав і дражнив свого друга і говорив з насмішкою: «Яка ж ти бузок, якщо ти навіть не бузкова?». А білий кущ, який не вмів ображатися, доводив, що всі повинні бути відкритими і добрими.
Старий сарай постійно слухав їхні розмови. Він похропував і поскрипував дверима і нарешті сказав: «Коли ваші діти виростуть, вони самі зрозуміють, з яким характером їм легше жити».
Дорогий читачу, а чия з думок — бузкового куща, білого куща чи сараю — збігається з твоєю? На чиїй ти стороні?
Спортивні новини
бокс Чемпіонка! Вже дворазова! Вихованка клубу «Квазар» (тренери — Євген…











