Так називається альманах, який випустили міське управління культури, централізована система бібліотек для дітей м. Одеси (бібліотека ім. А. Гайдара), громадська організація «Інтелектуальний форум». Презентація збірки юних поетів, письменників та художників відбулася 26 квітня о 16.00 в будинку медпрацівників на вул. Грецькій.

Альманах «Молоді голоси Одеси» виходить вдруге. На порожньому місці такі збірки не народжуються. Все почалося три роки тому. Дитяча бібліотека ім. А. Гайдара багато років проводить конкурс для школярів «Кожен може випробувати себе». Однак хлопцям було мало того, що вони представляли свої вірші, оповідання, переклади, малюнки, музичні твори на конкурс. Молодим людям спілкування було потрібне. Одеський письменник Ігор Потоцький організував при бібліотеці літературну студію. Хлопці регулярно збираються на заняття цікаві та корисні. Як сказала завідувачка відділу обслуговування Людмила Волкова, «об’єднані мистецтвом, вони швидко ростуть творчо».
У новій збірці з фотографіями та малюнками представлена поезія Марії Санду, Анни Старко, Марини Макарової, Наталії Цимбал, Анни Плотян, Ірини Новицької, Микити Кобозєва, Аріни Козій, Анни Новицької, Поліни Перепелиці, Єви Мисловської, Поліни Волгіної та проза Катерини Молчанової, Наталії Патюкової, Катерини Арнаут, Анастасії Залевської, Ірини Мельник, Єлизавети Іванової, Марії Коновалової, а також увійшли до альманаху літературні роботи вихованців дитячого будинку «Перлинка».
До речі, «Перлинка» починається віршованими рядками директора Світлани Миколаївни Петрової «Замість передмови»:
Дорогі мої діти,
Ви — перлинки мої,
Нехай вам ніжно сонце світить,
Нехай співає про щастя вітер
Пісні добрі свої…
«Пісні добрі» з новоявленого альманаху пропонуємо увазі читачів. До речі, багато з названих авторів раніше друкувалися в «Білому вітрилі».

Бабусі

Пізньою весною впустить стара світло в дім,
Витрясе ганчіркою пил з буфета.
Моя бабуся любить червень,
До неї знову повертається літо.
Червень сонячними променями гріє їй поперек,
Лікує тіло різними травами,
А на клумбі її квіти
Виступають гордими павами.
Моя бабуся любить червень,
Але з нетерпінням липня чекає,
Щоб вискочити раптом за поріг:
— Невже онучка до мене йде?!
Моя бабуся любить червень,
Тільки любить вона не очима —
Серцем стара любить,
Душею і зморшкуватими руками.

Марія Санду

Дощ

Дощ стукає по даху,
Дощ стукає по вікнах,
То голосніше, то тихіше
Мелодією дзвінкою.
Дощ приносить свіжість,
Живить рослини,
І трохи недбало
Стікає по стінах.

Ірина Новицька

Маша і Боня

Цього дня дощ лив як з відра. Безпорадне кошеня ховалося під лавкою, підібгавши тоненький хвостик. Йому було холодно і страшно.
Маша, що проходила повз, почула жалібне «Няв!». Вона зупинилася і зазирнула під лавку. На неї дивилися перелякані очі кошеняти.
— Біднесеньке! Зовсім змерзло. Йди до мене! — Маша взяла кошеня на руки. Будеш жити у нас. Я назву тебе Боня!
Незабаром вони були вдома. Мама ще була на роботі. Дівчинка налила в блюдце молока, потім взяла простинки та ковдри, якими вкривала ляльок, і з кошика змайструвала Боні ліжко.
Коли кошеня приготувалося лягати спати під колискову Маші, пролунав стукіт у двері. Мама прийшла з роботи.
— Привіт, Маша. Як справи? Ти не промокла під дощем?
— Мамо, мамо, підемо в кімнату! — закричала Маша. — Я тобі щось покажу.
Не давши мамі зняти другу чобіт, дівчинка потягла її до кімнати. З кошика стирчали два рудих вуха.
— Навіщо ти його сюди принесла? Нам вистачає папуги Кеші!
— Мамочко, я знайшла його на вулиці, — заплакала Маша. — Не могла я залишити кошеня напризволяще!
— Мда… — нерішуче промовила мама.
— Це Боня. Він добрий і лагідний! — не вгавала дівчинка.
— Ні! Доведеться його віддати сусідам.
— Боня, зроби що-небудь, — прошепотіла Маша кошеняті.
Боня підвівся на задні лапки і жалібно нявкнув.
— Не знаю, що з вами робити! — сплеснула руками мама.
— Нас потрібно залишити, — благально прошепотіла Маша.
— Завтра відведемо його до ветеринара! — змилостивилася, нарешті, мама.
Бонька потерся об мамині ноги і голосно замуркотів.