Збірна України — збірна Молдови — 2:1.

Кваліфікаційний матч чемпіонату світу 2014 року.
Одеса. 26 березня. Стадіон «Чорноморець».
Судді: Кенн Хансен, Ларс Рікс, Якоб Білле (усі — Данія).
Україна: Андрій П’ятов, Олександр Кучер, Артем Федецький, В’ячеслав Шевчук, Євген Хачеріді, Анатолій Тимощук, Олег Гусєв, (Дмитро Гречишкін, 90), Євген Селезньов, (Роман Безус, 62), Тарас Степаненко, Андрій Ярмоленко, Роман Зозуля
Молдова: Станіслав Намашко, Олександр Єпуряну, Віктор Головатенко, Віталій Бордіян, Семен Булгару, Олександр Дедов, (Олександр Суворов, 78), Олександр Пащенко, (Олександр Оніка, 67), Ігор Бугаєв, (Анатолій Дорош, 69), Артур Йоніце, Сергій Георгієв, Євген Сидоренко.
Голи: Ярмоленко (61), Хачеріді (70), Суворов (80).
Попереджені: Селезньов (59), Георгієв (59).
Видалений Степаненко (90).

Після приголомшливої перемоги у Варшаві поєдинок з молдаванами очікувався з деякими побоюваннями. Спарені матчі тим і складні, що до другої гри футболісти, віддавши напередодні практично весь запас емоцій, підходять внутрішньо спустошеними. Крім того, одне діло — грати проти «шляхетної» Польщі чи «лицарської» Англії, і зовсім інше — доводити свій вищий клас «трудівникам» з Молдови. Ні, про недооцінку суперника мова не йде: просто нам поки зручніше шукати шанс у контратаках, ніж диктувати умови всією командою захищаючомуся опоненту. А тут ще погода підвела: чим вона гірша — тим легше обороняючимся. Треба віддати належне працівникам стадіону: поле, як визнали обидва головні тренери, виявилося підготовленим на «відмінно». Протягом кількох днів його підігрівали, використовуючи спеціальну установку «Штучне сонце», під час снігопаду накривали ковдрою. І зусилля організаторів не пропали даремно.
Що було характерним для матчу, інформаційним спонсором якого виступала «Вечірня Одеса»? В першу чергу виняткова зарядженість на боротьбу. Вона, ця зарядженість, іноді навіть заважала. Кидаючись на м’яч по двоє, а то й по троє, футболісти тим самим збіднювали власну атакуючу гру. Та й, що приховувати, бракує у нас поки гравців, що володіють умінням загострити гру несподіваним пасом або оригінальними індивідуальними діями. За відсутності (через травму) Коноплянки єдиним дриблером у команді залишився Ярмоленко. А втрата Гармаша та Ротаня (через дискваліфікацію) виявилася певною мірою непоправною. І якщо вихід на поле Тимощука себе виправдав, то Селезньов, якому вкотре був даний шанс, виглядав у командній грі стороннім тілом. Але, що цікаво, саме Селезньов, якого вже був готовий змінити розминався біля бровки Безус, ювелірно точно навісив м’яч на голову Зозулі, той у свою чергу акуратненько скинув його під удар Ярмоленку, а Андрій зі вбивчим холоднокровністю відправив шкіряну сферу в сітку воріт.
Терміново потрібен був другий м’яч, адже іноді (що й було продемонстровано пізніше), і єдиний «постріл» може призвести до голу. Рахунок подвоїв Хачеріді, несподівано для гостей опинившись у центрі штрафного майданчика при подачі кутового. Після його удару м’яч, влучивши в Дороша (він і Бугаєв свого часу пограли в «Чорноморці») і змінивши напрямок руху, залишив не при справах чудово провівшого зустріч Намашка. В результаті цей гол виявився переможним, оскільки чудово виконаний Суворовим удар виявився винятково точним, і П’ятов, змушений практично всю гру розминати себе пробіжками біля своїх воріт, був безсилий. Але навіть пропущений м’яч став доказом принципово нової ігрової філософії команди Фоменка: маючи комфортну перевагу, футболісти не стали катати м’яч, «засушуючи» гру, а наполегливо продовжували шукати щастя біля чужих воріт. Та й видалення Степаненка, саме по собі необов’язкове, говорить багато про що: людина до останніх миттєвостей поєдинку була заряджена на боротьбу. Як відомо, наші недоліки нерідко є продовженням наших же достоїнств. І нехай кінцівка зустрічі вийшла змазаною, достоїнства адже наявні!
Після закінчення зустрічі головний тренер збірної України Михайло Фоменко віддав належне всім: і футболістам, і вболівальникам, і працівникам стадіону, і «Чорноморцю» за надані умови. Але, що стало несподіванкою, Михайло Іванович висловив подяку клубним тренерам, які зуміли здорово підготувати гравців функціонально. А це вже щось нове, що йде від особистості людини, яка стоїть на чолі збірної і несе персональну відповідальність за її результати. Завжди стриманий і не схильний до словесних виливів, М. Фоменко під час матчу не метушиться по відведеній йому зоні, не надриває горло нескінченними підказками (здебільшого — марними), не хапається картинно за голову і не розводить роздратовано руками, але, як він сам зізнався на післяматчевій прес-конференції, «якщо обличчя спокійне, це не означає, що серце не б’ється з частотою до двохсот ударів на хвилину». Гідно виглядав головний тренер і під час спілкування з представниками ЗМІ: скромно промовчавши про власну роль, не годував співрозмовників сверхоптимістичними прогнозами, об’єктивно оцінив зроблене, роздав усім сестрам по сережці і навіть, уявіть собі, не опустився до хамства, як деякі його колеги, відповідаючи на, зізнаємося чесно, не завжди розумні та доречні запитання журналістів.
Дякуємо і вам, Михайло Івановичу, за відроджені надії, за те, що на полі перед нами постала єдина команда, а не окремі блоки гравців, що представляють «Шахтар», «Дніпро», «Динамо».
На сьогодні становище в групі «Н» досить заплутане. Турнірну таблицю дещо несподівано очолює збірна Чорногорії, яка набрала в шести матчах 14 очок. На другому місці йдуть англійці (6 ігор, 12 пунктів). Поляки та українці провели по 5 зустрічей, у обох команд по 8 очок. Далі йдуть Молдова (4) і Сан-Марино (0).
7 червня належить виїзний поєдинок з чорногорцями. Далі слідує: 6.09 — Україна — Сан-Марино, 10.09 — Україна — Англія, 15.10 — Сан-Марино — Україна. Найближчий матч зі збірною Чорногорії в сформованій ситуації виглядає вирішальним. Втім, як говорить М. Фоменко, для нас тепер кожна гра — вирішальна.