ср, 18 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

У дитячій художній школі-ліцеї імені К.Костанди (Лютеранський провулок, 3) з 1 по 21 листопада працює експозиція колишньої учениці ліцею, нині студентки ОДАСА Анни Соколової «Архітектурні пейзажі».

Що таке, взагалі, вдячний учень? Зрозуміло: такий легко і охоче засвоює знання та навички, запропоновані йому вчителем. Чи перевершить він свого вчителя — це вже як природа передбачила. Але забути — не забуде. Не загордиться. Радісно розповідатиме, кому спочатку зобов’язаний успіхом. Ось так і дев’ятнадцятирічна Аня Соколова: свою виставку вона снабдила присвятою чудовому директору ДХШ №1 імені Костанди, художнику-педагогу Валерію Пилиповичу Токареву. Ця акція — подарунок йому. І педагогів свого класу не забула: Ю.М.Лосеву та П.П.Башкатова.
Подарунок вийшов не з тих, коли дарованому коневі в зуби не дивляться! Тим більше, що педагоги ДХШ — народ творчо чесний і відпущеного на вільні пасовища «коня» неодмінно оцінять за всіма статтями: звичка — друга натура. Але глянеш на роботи Анни — і відразу ясно: недарма вчили. Вдячна учениця виявилася, у всіх сенсах, уроки засвоїла і далі рухається. Відразу визначилася у своїх професійних схильностях: архітектура. Вступила до Одеської державної академії будівництва та архітектури у 2010 році.
Виставка, природно, специфічна. Це не живопис і не малюнок у їхньому звичайному художньому розумінні — це архітектурні конструктивні замальовки, відзначені вельми високою образотворчою культурою, дуже привабливі своєю вишуканою зображувальною технікою.
Іноді тут буквальний архітектурний малюнок або архітектурний ескіз у його виставковому варіанті, тільки «об’єкти» не автором придумані і пропонуються — вони вже існують, побудовані. Виконано все строго, акварельні заливки-розтушовки легкі та прозорі. Наприклад, «Свято-Пантелеймонівський монастир» (2012 р.), вмальований у перспективу вулиці. Акварель у техніці гризайль — однією фарбою. Дуже елегантна. Натомість кольорова акварельна «Кірха» (2010), крім наочності конструктивних особливостей будівлі, передає і його радісну ошатність.
Однак є на виставці також маленькі мотиви дикої природи — полохливі за лаконізмом ліричні акварельки «пейзажів настрою». Ці пейзажні фрагменти по-східному місткі та точні, як у розпорядженні кольором і володінні прийомами найпримхливішої з живописних технік, так і в передачі стану природи, колірних ефектів і почуття, що виникає при їх спогляданні. Дуже гарні «Захід на річці Тисі», луговий мотив «У Калинівці» та серія «Після дощу» (2011), «Гроза в полі, Плес, Росія» (2009) та «Лиман Куяльник» (2012). Остання акварелька викриває в Ані справжнього художника, вміє побачити непомітну для звичайного ока красу і витягти її на світло Боже: ну, що, здавалося б, живописного в похмурому, пласкому, та ще й екологічно спотвореному Куяльнику?!
ІНОДІ ми бачимо на цій виставці своєрідні «портрети» будівель. Тут і одеський Свято-Успенський монастир. І знаменита каплиця Боїмів у Львові. І львівська ж Вірменська церква. І тамтешній неоготичний собор святих Ольги та Єлизавети. Особливо вишуканим, по-японськи, вийшов «портрет» церкви Святої Єлизавети в місті Хуст (2012). Усі ці роботи строгі, чіткі, виразні та легкі. Анна добре володіє навичкою відбору.
Іноді тут бачимо горезвісні «архітектурні ескізи», що дають наочне уявлення про будівлю чи не краще за будь-яку фотографію, тому що автор ескізу не тільки акцентує необхідні деталі об’єкта, але й «робить погоду», усуваючи випадковості природного освітлення. Ось так не одесит отримає зрозуміле поняття про будівлю Одеського медичного університету, про Археологічний музей, про нашу «Горьківку».
Олівцевий архітектурний малюнок Анни Соколової, при всій властивій цьому виду графіки специфічній розрахованості, сухості, оголеній конструктивності, все ж витончений і здається дуже легким (чималими прихованими трудами дається художнику це «легке дихання»!). Вишукані «львівські» аркуші «Домініканський костел», «Собор Святого Андрія» (2012).
З самої тематики робіт, з назв архітектурних об’єктів ми бачимо, що Аня любить подорожувати. Волзьке містечко Плес — ландшафти, закарбовані великим Левітана!.. Можна сказати, освячене місце, Мекка пейзажиста. Видна і закоханість Анни в містичні Карпати, в їхню міську старовину…
Як складеться професійна доля Анни Соколової, загадувати рано. Архітектор — професія особлива, що вимагає інженерно-конструкторського складу мислення, а не тільки вміння «робити красиво» на папері, і тут вже з Анною — як природі завгодно буде розпорядитися. Але те, що людина вона мисляча і працьовита, помітно. І дуже помітно, що праці знаменитої школи імені Костанди в її випадку даремно не пропали: колишня учениця демонструє на папері відмінну культуру. Та ця школа взагалі працює на славу Одеси!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса