пн, 16 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

Дуже багато зараз говорять і пишуть про медицину. Хвора наша медицина, лікувати її треба на високому соціальному рівні. Але… «вливання» йдуть не в те русло. А благодійні «урночки» — «хто скільки може»… Як на паперті з простягнутою рукою. Прикро, боляче.
Але я не про це. Я про те, що і в таких умовах віддані своїй справі люди в білих халатах творять справи милосердні, не розгубили знання, досвід. Я це бачила — вісім місяців була пов’язана з медициною безпосередньо: від неї залежали моє здоров’я та життя.
Грудень 2011-го, обласний військовий госпіталь на Пироговській — нині він іменується Військово-медичний клінічний центр Південного регіону.
Мені необхідна термінова складна операція. За три години — обстеження, і під крапельницею — в операційну. Золоті руки хірурга Сергія Олександровича Пастерніченка та його команди врятували мене. Низький усім уклін і подяка!
Травень наступного року — я як учасник Великої Вітчизняної війни, інвалід другої групи отримала путівку до військового госпіталю, що на Фонтані. Тут, як у санаторії. Харчування, догляд. Усі, від нянечок і медсестер до керівництва, — фахівці своєї справи. Величезна подяка завідуючій терапевтичним відділенням Таїсії Борисівні Шевчук — за увагу, доброту та високий професіоналізм. До Дня Перемоги — 9 травня — всіх запросили на святковий концерт, усіх привітали. Дякую, успіхів у подальших справах головному лікарю госпіталю Петру Георгійовичу Волкову. Все б добре, але… 15 травня я впала.
«Швидка» відвезла мене до лікарні водників, або, як тепер вона значиться, — обласний медичний центр. (Лікарню, до речі, збудували завдяки розумній наполегливості начальника ЧМП тих років Олексія Данченка — світла йому пам’ять). У мене — перелом шийки стегна, йде підготовка до операції. Дев’ять днів на повне обстеження, призначення. З близькими обговорили всі необхідні витрати. Дякую, чим могли, допомогли. Далі — справа медиків.
Колектив відділення згуртований, усі настільки доброзичливі, на рідкість чуйні, що душа радіє, а якщо радіє — буду одужувати швидше. Медсестри Мариночка, Галя, ветеран лікарні Ніна Терентіївна та інші (пробачте, якщо всіх не зможу назвати), нянечки Галя, Маша, Люба, Надя, працівники харчоблоку, як, наприклад, Галина Миколаївна… Скільки добрих слів хотілося б мені сказати їм. На кожне «Ой!» відгукувалися всі. Туалет, прибирання, провітрювання, постіль зручніше, ліжко вище-нижче — багато клопоту з такими пацієнтами. Дякую. Здоров’я всім. Операція — 26 травня.
Не дні — години пам’ятаю. І всім, хто мене рятував, Благо-Дарю. Це, перш за все, хірург Андрій Михайлович Довгий, а також анестезіолог Володимир Васильович Лаврик, лікар Олександр Леонідович Чатковський. Вам, дорогі, не тільки моя вдячність, побажання здоров’я, успіхів — бажаю обов’язково вистояти в цей важкий час.
Сьогодні стежить за станом мого здоров’я і робить призначення наш районний травматолог Сергій Владиславович Філяновський. Дякую. Рентген підтвердив успіх операції, одужую. Скоро мені 88 років.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса