Моторошна історія сталася в родині моєї подруги. Ліза була маленькою, коли батьки підібрали на вулиці вмираюче кошеня. Вирішили «виходити» нещасного і прилаштувати в добрі руки. Поки поїли з соски та годували з рук, прив’язалися всією душею. Особливо Ліза, якій тоді було чотири роки. Спочатку мати з батьком побоювалися, що Лис (відмитий у шампунях котик виявився «лисячого» кольору — і з білою грудкою) буде агресивничати, оскільки Ліза готова була грати з ним цілий день, а йому приставання набридали. Але незабаром оцінили розум Лиса: як тільки Ліза «діставала» котика понад усяку міру, він ховався в таке місце, де ніхто його знайти не міг. Так і росли в міцній дружбі чоловічок і кошеня. Після подруга подорослішала, звичайно, менше уваги приділяла улюбленцю. Так адже і він перетворився на зрілого «чоловіка», став бігати за кішками, додому являвся зализувати рани.
А потім Лис і зовсім постарів. Кошачі пісні за вікном менше хвилювали старого, він все більше лежав у кутку величезного старого дивана, де йому організували затишну лежанку. Але Лис, як і раніше, любив бувати на дачі. Поїздку туди він завжди передчував заздалегідь. Сидів зазвичай на передньому сидінні машини на руках у мами.
До речі, мене завжди дивувало, що Лізин кіт знає всіх домашніх на ім’я і розуміє, що йому говорять. Не раз чула в Лізиній кімнаті: «Мені ніколи! Піди до мами, вона дасть тобі поїсти». Кіт ішов до «мами» і відривав її від телевізора. Іноді мама дивилася на годинник: «Давай почекаємо тата!» Лис прилаштовувався в передпокої на татових капцях.
Все тягну з закінченням цієї історії. Сумно мені згадувати про трагічну загибель Лиса. Ліза при згадці імені улюбленця взагалі заливається сльозами. А починалося все, як завжди: завантажили в багажник потрібні речі, сіли сім’єю в машину, Лис застрибнув мамі на коліна. Вікно в неймовірну спеку було відчинене, коли вітер залітав коту в рот, він смішно ковтав повітря, ніби пив молоко. І всі сміялися.
Дорогою вирішили заїхати на гуртовий ринок, це по дорозі в Чорноморку, де знаходиться дача Лізиних батьків. Батьки часто по дорозі «затарювалися» капітально, щоб потім не бігати щодня по магазинах. Лізавета зазвичай залишалася в автомобілі. А цього разу понесло її шукати якісь незвичайні кукурудзяні пластівці, які скуштувала на дні народження племінника — батьки малюнок упаковки не запам’ятали.
Кота зачинили в машині. Навіть скло підняли: розумний-розумний, а одного разу так дременув з переляку (низько пролетів літак) в посіви, що ледве знайшли потім — добре, Ліза бачила, як він сиганув у відчинені двері і в якому напрямку помчав.
Ходили начебто недовго: виїхали піздновато, спека відупляла, вибиваючи всі бажання, навіть щодо смачненько поїсти, що Ліза рідко коли пропускала. Однак швидко повернувшись, знайшли Лиса вже мертвим. Він задихнувся в заблокованому наглухо автомобілі. Поховали улюбленця на дачі. Сусіди по дачі втішали: кіт «у віці», у тварин теж буває серцева недостатність. Ліза ридала: серцева недостатність з’явилася наслідком кисневої недостатності, а повітря позбавили Лиса внаслідок «моєї розумової недостатності»…
У цій історії змінені імена: Лиса знали і любили багато в міському дворі на кілька будинків, Ліза боляче пережила б пересуди.