пн, 16 лис --:--:--
USD 0 0
EUR 0 0
А9582.64 ДТ93.04
+17° Одеса

Звуть його Ілля Асташенок. Йому вісім років. Він навчається у третьому класі СЗШ № 20. Вона поруч із нашим будинком. Тому іноді трапляється бачити, як розчервонілий Ілюша, розкинувши руки, наче крила, і не помічаючи висмикнутої з-під ременя сорочки, летить додому після уроків так, що бабуся Галя, не встигаючи за онуком, намагається втихомирити його «грізним» окриком.

Ілюша, швидкий, як ртуть, непосидючий, наче заведена дзиґа, непередбачувано активний — що у дворі з ватагою таких же спритних дітлахів, що вдома, у, здавалося б, замкнутому просторі. Він примудряється навіть квадратні метри невеликої квартири «розширити»: то збудує з конструкторських деталей диво-місто або цілий парк машин, пустить по підлозі «потяг», то починає фехтувати китайською пластмасовою шаблею з уявним супротивником, то, закотивши очі, «відключає свідомість» і валиться на підлогу, як бачений ним на телеекрані відомий актор… Ну, а якщо він диван у батут намагається перетворити, тут вже терпіння домашніх кінчається зовсім. Що за цим слідує, неважко здогадатися. Але Ілюша — стоїк. До того ж, вежливий. «Вибачте! Пробачте!» — і все це з невинною гідністю.

А одного разу, за його відсутності, Ілюшина мама Наташа, загадково посміхаючись, продемонструвала мені дещо, на мій погляд, невідповідне його кипучій натурі. На щільному білому аркуші паперу сиділи мініатюрні та дуже «переконливі» фігурки — вовка, кішки, равлик, виліплені з пластиліну. Та так виразно, що мимоволі викликало в мене захоплено-недовірливу посмішку. Невже в цього непосиди вистачило і терпіння, і вміння? «Ілюшині твори», — дещо іронічно, однак не без прихованої материнської гордості підтвердила Наташа.

Таку красу я просто не могла не зафіксувати. Однак надала зробити це нашому фотокору Олегу Володимирському. А через кілька днів зрозуміла, що поспішила. Тому що «виставка» на тому білому аркуші паперу поповнилася — єдинорогом, галявиною з овочами, кучерявим зеленим деревом та іншими пластиліновими дивами.

Я це до того розповідаю, що переконалася у правоті слів когось із мудрих: «Усі діти талановиті». Треба тільки не перешкоджати їхньому самовираженню.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Загрузка…

Мітки

Наша галерея

Вечірня Одеса