Пенсіонер Семен Семенович розповів, що минулого року його приятель у банку «Південний» на вклад-депозит «Пенсійний», «вилізши зі шкіри», поклав певну суму в доларах, яка дала у вигляді відсотків вагому прибавку до пенсії. Був друг радий і прибавці на життя, і «заначці на смерть». Як у воду дивився, бідолаха. Помер приятель-то. А думка про вклад для спокою душі саме в цьому спокійному щодо видачі депозиту банку (онуки приятеля в травні минулого року, в кризу, зняли гроші на похорон без проблем) засіла в голові у Семена Семеновича. До нового року хотів зробити собі подарунок — не вийшло. Нарешті, назбирав гроші. Яке ж було його розчарування, коли подався днями до банку, а відсотки там урізали вдвічі. Гаразд, подітися нікуди, залишив гроші в банку. Однак краєм вуха почув розмову двох клієнтів, що депозити теж будуть оподатковуватися. Читач просив дати інформацію про це.
У банку відповіли, що розмови про оподаткування ведуться, але поки жодних вказівок не надходило.
Розмови ходять такі. Відсотки за банківськими депозитами будуть оподатковуватися п’ятивідсотковим податком — але з 2015 року, а сума депозиту (те, що людина поклала на банківський рахунок) оподатковуватися не буде. Такий порядок передбачає новий Податковий кодекс.
А новий Закон «Про судоустрій і статус суддів» наказує: рішення суду видавати негайно тому, хто був присутній на засіданні (і має право отримати його), хто не був присутній — отримує поштою, відправляється протягом двох днів. Це відповідь на запитання читача Л. А. Євтушенко. Якщо озвучувалися тільки вступна та результативна частини рішення, складається того ж дня скорочений варіант, при цьому вказується термін, коли можна буде отримати повний документ.
Друге запитання Леоніда Олексійовича: до якого суду він повинен подати позов «по пенсії» і скільки заплатити за судові витрати?
Заяви щодо пенсій та інших соціальних виплат з січня 2011 року розглядаються адміністративними судами, що дозволить малозабезпеченим громадянам значно заощадити на судових витратах: замість 171 гривні вони заплатять лише 3.40 грн.
На багато дзвінків, пов’язаних з конкретними побутовими проблемами (в основному це стосується пенсій та пільг), неможливо відповісти, не маючи документів та заяв.
З приводу відключених телефонів, непрацюючих ліфтів, поточних дахів та іншого ми нагадали кому слід, а там у відповідь сказали, що заявки є, візьмуть на контроль. Однак читачі не вперше просять повернути скасовану зупинку «Лермонтовський санаторій» 28-го трамвайного маршруту та відновити криту споруду на зупинці «Степова».
Олена Євгенівна — зі старих наших читачок. Вона не боїться називати прізвище, адресу, телефон: «Все одно буду звертатися до міліції, людину якщо не вбили, то покалічили, це не повинно залишитися безкарним…» Але ми побоялися вказати її дані в газеті. В усякому разі доти, доки історія не отримає продовження. Справа ось у чому. 29 січня приблизно о другій годині дня Олена Євгенівна поверталася додому (живе в центрі міста) і на вул. Подбельського біля будинку № 45 під аркою побачила хлопця з дівчиною — невисокі, худорляві, схоже, брат із сестрою. Слідком за ними з двору вилетів здоровань років 20—25. Здоровий чоловік схопив худорлявого за капюшон ззаду, різко повалив його на землю і став бити ногами з усієї сили — «як маялку він його — з ноги на ногу по ребрах…». Нещасний намагався встати на ноги, але вдалося піднятися тільки на чотири кінцівки, а здоровань не припиняв побиття. Зрештою, здер шапку і кілька разів вдарив головою на виході з двору об решітку літнього кафе. Тут нагорі стукнула кватирка, здоровань втік. Хлопчик ледве піднявся. Дівчинка навіть не кричала — буває так, що від жаху язик віднімається. Власне, і з самою Оленою Євгенівною сталося подібне. Тільки прийшовши додому, вона усвідомила: це побої принаймні середньої тяжкості. Пішла до дільничного. Той здивувався: зазвичай потерпілі шукають свідків, а тут свідок з’явився… Але заяви про побиття не надходило! «Не знаю, що накоїв той хлопчик, — сказала Олена Євгенівна, — велика чи його провина, але таке тяжке самосуд влаштовувати нічого». Жінка просила відгукнутися тих людей, які що-небудь знають про те, що сталося. Потерпілі, може, тому й не звертаються до міліції, що немає у них свідків. А вона б допомогла: підлітки з розташованої поруч школи теж спостерігали за тим, що відбувається. Читачка їх би впізнала.
Наступного вівторка, 15 лютого, на «гарячому телефоні» «Вечірньої Одеси» 64-97-45 з 10.00 до 12.00 чергує завідуюча відділом листів Валентина Василівна Онькова.
